Дослідження численних марсіанських метеоритів дозволяє зрозуміти як нинішній стан Червоної планети, а й відновити події її історії. Нещодавно планетологи зіткнулися з несподіваною проблемою: «показання» метеоритів різняться. Камені видають дві версії, що суперечать одна одній, що відбувалося з Марсом у далекому минулому. На Землі насправді вже зібрано багату колекцію зразків марсіанського ґрунту, і їх не довелося доставляти: вони прилетіли самі. Це метеорити — фрагменти марсіанських порід, що відколювалися від Червоної планети, коли падали астероїди. Якийсь час ці вибиті сильним ударом у космос каміння блукали міжпланетним простором, а потім виявлялися притягнуті Землею.
Науці відомі кілька сотень таких частинок Марса, що впали на нашу планету. Те, що це саме марсіанські метеорити, дізнаються за одним і тим самим унікальним співвідношенням ізотопів різних хімічних елементів, що простежуються і в них, і в марсіанському середовищі, вже досить добре вивченому за допомогою космічних апаратів.
Геологи вміють за структурою та складом породи визначати, як, коли, за яких обставин і в яких умовах ця порода утворилася. Камені для них — історичні документи, а каміння з Марса, відповідно, дає змогу зазирнути у минуле іншої планети. В цілому вчені дійшли висновку, що почалося все так, як і можна припускати: незабаром після формування Марса як такого трохи більше чотирьох з половиною мільярдів років тому планета почала потроху остигати, і в ній спочатку загальна суміш речовини розділилася на ядро, мантію і кору. Але коли саме це сталося і що було далі, не зовсім зрозуміло.
Своїми сумнівами з цього приводу поділилися космохіміки з Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса (США) у статті для видання Proceedings of the National Academy of Sciences . шерготтіти, нахлити і шасіньїти. Всі вони отримали назви на честь самого першого знайденого свого типу. походження. Шасіньї впав у Франції 1815 року.
Дослідники пояснили, що шерготтити — базальтові породи, інші два типи — кумулятивні. По суті, це та сама речовина, «приготовлена» по-різному. Базальти це магма, яка швидко застигла. Але буває, що вона охолоджується повільно та поступово. Тоді в ній спочатку одна речовина кристалізується і випадає в осад, потім інша кристалізується і осідає зверху і таке інше. Виходить багатошарова порода, і її називають кумулятивною. У всіх цих марсіанських каменях простежуються дуже своєрідні співвідношення ізотопів різних елементів, і з них вимальовується картина того, як були справи у момент формування породи, а й раніше. Але по шерготтитах картина виходить одна, а за нахлитами і шасіньїтами — зовсім інша.
По базальтам виходить, що після первинного формування своєї основної внутрішньої структури приблизно чотири з половиною мільярди років тому Марс загалом заспокоївся, і довгі мільярди років у ньому не відбувалося ні перемішування мантії, ні руху плит — панувала майже повна геологічна тиша. А ось кумулятивні марсіанські метеорити складаються з таких вихідних матеріалів, які не могли утворитися в «тиші» та свідчать про явну тривалу геологічну активність Марса. Як кажуть вчені, шерготтіти роблять Марс більш схожим на Місяць, а інші метеорити – на Землю.
Дослідники сподіваються, що ця суперечка допоможе вирішити марсохід Perseverance: у процесі пересування кратером Єзеро він заповнив ґрунтом вже більше двох десятків капсул, і зараз у NASA працюють над проблемою їх доставки на Землю. Планетологи тим часом уважно розглядають знімки, які надсилає марсохід, і на вигляд деяких просвердлених ним порід підозрюють у них саме магматичне походження.