Названа на честь Ікара спільнота з десятків зірок розташована всередині диска нашої Галактики, але явно відрізняється від її решти «населення».
Зоряний потік — це група зірок, яка не вбудовалась у загальну «архітектуру» галактики, а у випадку Чумацького Шляху та інших спіральних галактик — не стала частиною її рукавів і обертається навколо її центру сама по собі, власною орбітою і майже завжди не в площині галактичного диска. Часто практично перпендикулярно цій площині.
У межах Чумацького Шляху, тобто у владі його тяжіння, вже нарахували близько двох десятків зіркових потоків. Одні складаються із тисяч світил, інші — із сотень тисяч, у деяких — зовсім по мільйону. Походять вони або з поглинених, або із захоплених у полон карликових галактик та кульових зоряних скупчень.
У 2020 році космічна обсерваторія Gaia допомогла розглянути ще одну невелику, але дуже незвичайну структуру, в якій спостерігають лише 81 зірку. Вона цікава тим, що розташувалася майже галактичною площиною.
Вченим вдалося визначити вік цього зіркового потоку, і він виявився ровесником самої Галактики – йому щонайменше 12 мільярдів років. Тому розглядали дві версії походження потоку: це залишки поглиненої карликової галактики чи результат складного процесу еволюції диску Чумацького Шляху.
Зоряний потік поетично назвали Ікаром. Насправді в цьому імені ховається та гіпотеза, до якої від початку схилялися більше: нагадаємо, Ікар — герой античного міфу, який знайшов крила, але вчинив необережно, підлетівши надто близько до Сонця, і загинув. У разі цього зіркового потоку підозрюють приблизно те саме: колись маленька галактика підлетіла настільки близько до Чумацького Шляху, що «обрушилася» прямо на нього.
За зразковими розрахунками, її маса становила мільярд мас Сонця. Маса Чумацького Шляху, за різними оцінками, — від сотень мільярдів і до трильйона Сонців. Астрономи з Італії та Чилі, стаття яких доступна на сервері препринтів arXiv.org, вирішили з’ясувати походження Ікара шляхом порівняння хімічного складу його зірок та інших світил нашої Галактики. Виявилося, вони помітно різняться. Отже, в Ікарі таки справді не «місцеві» зірки, і зворушливе ім’я потоку себе виправдовує.