Планшет великий — як зрозуміло з назви, діагональ його екрану становить 12,2 дюйма. Можна було б сказати, що пристрій у підсумку підходить виключно для домашнього споживання контенту, але я, мабуть, настільки категоричний. Планшет важить 512 г, товщина у нього 5,5 мм (без урахування камери, звичайно), рамка навколо екрана тонка (4,6 мм), і можна згадати, що кілька років тому такі розміри і вага були у звичайних 10-дюймових планшетів. А їх ми не вважали суто домашніми.
MatePad Pro 12,2 вийде у двох варіантах: зі звичайним екраном і в «версії PaperMatte» (варто шукати в магазинах також за дівочим прізвищем – “PaperMatte Edition”). У нас другий. Не Huawei винайшла таке покриття для екранів планшетів, але опинилася серед перших виробників, які його використовували (а навесні 2024 року і Apple приєдналася, хоч уже і в статусі наздоганяє). Матове покриття дає, по-перше, відсутність відблисків, а по-друге, візуальні та певною мірою тактильні відчуття роботи з папером.
В основі екрана тут OLED-матриця роздільною здатністю 2800×1840 пікселів, а заявлена яскравість – 2000 ніт, але з уточненням, що яскравість всього екрану – 1000 ніт. Колірне охоплення – 100% DCI-P3 і 100% sRGB, а delta-E менше 1. Частота оновлення – 144 Гц, а частота ШІМ – 2880 (тобто в рази більше, ніж достатньо для відсутності та відчуття мерехтіння). Все це, повторюю, цифри з таблиці характеристик, а реальний стан справ ми з’ясуємо в інструментальних тестах. Суб’єктивні враження — дуже хороші, картинка справді як на папері, відблисків немає, точніше, відблиски навіть від яскравих точкових джерел перетворюються на великі плями і найчастіше не заважають.
Про начинку відомо досить мало. Процесор – Kirin T91, характеристики якого Huawei не називає, але CPU-Z показує 12 ядер і в ролі GPU вже знайомий Maleoon 910 (його ми бачили, наприклад, в смартфоні Pura 90 Pro). Оперативної пам’яті 12 ГБ, а обсяг сховища – 512 ГБ.
На торцях — по дві сітки, за якими ховається вісім динаміків. А роз’єм у планшета один єдиний USB-C на одному з торців. Виробник говорить про “шовковисту текстуру” на задній панелі. Текстура є, гарна, приємна на дотик, на шовк швидше не схожа. У чохлі-клавіатурі ця поверхня, однак, видно не буде, а чохол вартий уваги та постійного носіння.
Чохол єдиний, а не складається з двох частин, як бувало у деяких планшетів Huawei. Одна половина обкладинки примагнічується до задньої панелі планшета та тримається на ній надійно, не відвалюється та не з’їжджає. Відкривається обкладинка, як на мене, не дуже зручно, не відразу зрозуміло, яку з половинок тягнути, і іноді від’єднуєш задник. Можливо, це справа звички. Цікаво, що металевих контактів у чохла та планшета немає, зв’язок із клавіатурою і, що важливіше, її харчування – безконтактні.
Чохол має дві лінії, куди надійно встає (і примагнічується) планшет, так можна регулювати нахил, а можна підняти його над клавіатурою. Третій варіант – скласти задник та покласти планшет на клавіатуру. Тоді клавіші будуть закриті, а верхня частина планшета буде злегка піднята.
Дві канавки призначені для стілусу, його покласти в будь-яку з них і скласти чохол – стілус залишиться на місці і не випаде ні в процесі схлопування, ні при носінні. Там же стілус буде заряджатися. Петля поруч лише прикидається металевою, хоча це й не важливо, її міцності й так достатньо. Чохол важить не набагато менше за сам планшет — 420 г. Тобто в сумі виходить квазиноутбук вагою 928 грам.