Американський ботанік на Маріанських островах вигадав, як врятувати популяцію бобових дерев, що вимирають. Їхній молодняк гине в тіні лісової пологи через кілька тижнів після проростання. Дослідник провів досвід, розклавши навколо молодих дерев дзеркала та залишивши їх на кілька місяців. Оброблені таким чином сіянці виявилися вищими і втричі частіше виживали.
На заході моря є група дрібних островів, які називають Маріанськими. Архіпелаг тягнеться дугою вздовж Маріанського жолоба, 16 ділянок поділено на південь та північ.
На території двох найпівнічніших островів — Рота та Гуам — росте рідкісне бобове дерево Serianthes nelsonii, чисельність якого, за даними Міжнародного союзу охорони природи на 2017 рік, не перевищує сотні особин. Також рослина знаходиться під захистом Закону США про види, що зникають.
Але адміністративні акти не справляються з основною проблемою, яка заважає дереву відновитися. Річ у тому, що в процесі деяких досліджень на Гуамі ботаніки помітили, що під дорослими стовбурами S.nelsonii щорічно з’являються сотні дерев. Але ті гинули за місяць. Те саме відбувалося у розплідниках: молоді бобові стабільно та роками помирали, доки фахівці намагалися їх виростити.
Все ускладнилося особливою реакцією на світло: насіння S.nelsonii гірше проростало при повному сонячному освітленні, а затінення, навпаки, покращувало зростання дерев. У реальних умовах підросту може бракувати світла під лісовим пологом.
Ботанік з Гуамського університету Томас Марлер вирішив допомогти S.nelsonii, а також декільком іншим деревам, що зникають, за допомогою дзеркал, розташованих навколо молодих стовбурів. Результати дослідження опубліковані в журналі Agronomy.
Марлер висадив насіння трьох видів бобових (S.nelsonii, S.grandiflora, S.kanehirae) у квітні 2015 року на Гуамі. Коли з’явилися сходи, він відібрав найбільш здорові особини заввишки 4,5-5,5 сантиметра заввишки. Під обрані 48 сіянців, по 16 за кожен вид, ботанік поклав мозаїку з шестикутних дзеркал діаметром по 7,5 сантиметра. У контрольної групи ці дзеркала засипали підстилкою, щоб заблокувати відбите світло. Наступні 11 тижнів рослини регулярно поливали та спостерігали за розвитком.
Подібний експеримент поставили і на Філіппінах у грудні 2023 року, тільки вирощували S. grandiflora. Тридцять дві рослини розподілили на чотири групи, у кожній був один сіянець, навколо якого розставляли ті самі шестикутні дзеркала. В інших підстилка складалася з мульчі. Досвід тривав 26 тижнів, до 21 червня.
Загинули багато рослин, оброблені тільки мульчею, і два сіянці, під якими встановили дзеркала. Висота «дзеркальних» бобових виявилася на 41% вищою, ніж у рослин, що вижили, без подібної підстилки. Збільшився і діаметр їхнього стебла — у землі він був на 60% більший, ніж у звичайних дерев. Дзеркала, мабуть, покращили і зростання листя, оскільки у таких сіянців їх було більше.
На Філіппінах за 26 тижнів дослідів сіянці з дзеркалами у підстилці встигли зрости до 30 сантиметрів у висоту, що, за словами дослідника, робить їх менш уразливими. За цей час сіянці з мульчованою підстилкою залишалися слабкими і частіше гинули. Тривалість життя оброблених дерев зросла втричі.
Загалом усі три види показали позитивну реакцію на дзеркальну підстилку: за час експерименту вони отримували на 170% більше відбитого світла, ніж інші дерева. Такий підхід може допомогти відновити популяцію бобових, що вимирають, чий підріст не виживає в темному середовищі під пологом лісу.