У приматів уперше виявили здатність давати один одному «імена»

Експеримент зі звичайними ігрунками допоміг дізнатися, що ці невеликі мавпи Нового Світу використовують особливі звуки, щоб називати один одного та підтримувати зв’язок у тропічних лісах. Це відкриття свідчить про складність комунікації нелюдських приматів.

Вчені раніше вважали, що здатність надавати один одному імена — вокально «маркувати» інші особини свого виду і розпізнавати їх відповідно до цього — одна з найвищих когнітивних функцій, властивих людям. Згодом таку поведінку виявили у великих дельфінів (афалін), слонів та деяких видів папуг.

Нещодавно співробітники Центру нейронаук імені Едмонда та Лілі Сафра та Бенінської школи комп’ютерних наук та інженерії при Єврейському університеті в Єрусалимі (Ізраїль) показали, що щось на кшталт імен існує і у нелюдських приматів – звичайних ігранок Callithrix Jacchus. Стаття про це опублікована в журналі Science.

Автори відкриття записали розмови між парами ігрунок, а також їхню взаємодію з комп’ютером. У дослідженні брали участь 10 особин Callithrix Jacchus із трьох різних груп: Адоніс (самець, вік – сім років), Кето (самка, шість років) та Елла (самка, два роки); Бхумі (самка, шість років), Брахма (самець, сім років) і три їх дитинчата; Діа (самка, сім років) та Діоніс (самець, шість років).

Усі сім’ї розмістили окремими клітинами, які знаходилися в одній великій кімнаті — 3,8 на 2,6 метра. Вона була розділена на дві частини за допомогою штори, обладнана системою стеження та набором мікрофонів.

Пару піддослідних розсаджували за двома вольєрами: одну ігрунку — у маленький із дротяної сітки, другу — у великій із прозорого пластику з отворами. Перед кожним тестом штору піднімали, що дозволяло тваринам побачити одне одного. За кілька хвилин штору опускали, експеримент починався і тривав по 1,5 години.

Загалом вчені провели 281 сеанс з усіма приматами. Вони вступали в діалог один з одним, видаючи характерні крики (щось подібне до пронизливого «фі» — приклад). Під час кожного сеансу записували в середньому по 116,15 ± 53,2 фі, що видаються однією ігрункою.

Потім дослідники провели додатковий експеримент, у якому роль другого примату у парі зіграв комп’ютер, який відтворював звуки, записані першому етапі. Усього відбулося 20 сеансів. Одну мавпу — Брахму — довелося виключити з вибірки, бо у всіх випадках вона звертала свій крик лише Бхумі, сусідові по клітці.

Аналіз «фі» показав, що так ігранки маркують родичів. Крім того, кожен випробуваний сприймав і правильно реагував на крик, адресований саме йому та спрямований у його бік. Примати з однієї групи використовували схожі сигнали, щоб «називати» інших особин. На думку вчених, таке «маркування» допомагає ігрункам підтримувати контакт один з одним і зберігати згуртованість групи в їхньому середовищі — густих тропічних лісах.

«Наше відкриття наголошує на складності соціальної комунікації в ігрунок. Вони використовують ці звуки не лише для самолокалізації, як вважалося раніше: вони також потрібні для звернення до конкретних родичів», — наголосив Гай Орен, керівник дослідження.