Глава підрозділу NASA із систем дослідження Місяця пояснила раніше невідому публіці умову для висадки людей на супутнику Землі у вересні 2026 року. Скептики оцінили цю заяву як прагнення Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США перекласти відповідальність за зрив термінів місячної висадки на когось ще.
Кетрін Кернер (Catherine Koerner), яка раніше очолювала програму пілотованих польотів NASA, а тепер відповідає за «системи дослідження» для програми «Артеміда», відповіла на питання американських ЗМІ про те, який наступний крок з боку SpaceX необхідний для того, щоб США змогли повернути людей на Місяць 2026-го. Саме вересень цього року в космічному агентстві все ще називають терміном висадки на земному супутнику, хоча практично ніхто знайомий із космічною галуззю не чекає на виконання плану.
Кернер заявила, що для утримання NASA у розкладі SpaceX за контрактом необхідно виконати перекачування кріогенного палива на орбіті Землі. За її словами, це має статися на початку 2025 року. Такий політ має містити досить складні маніпуляції. Після запуску одного Starship із Землі має бути запущений інший, «наздоганяючий» (Starship chaser). Потім вони стикуються на земній орбіті, і «наздоганяючий» повинен буде перекачати певну кількість палива на основний корабель.
При простоті опису, що здається, все це дуже складні операції. Обом кораблям доведеться зістикуватися в автоматичному режимі. Ще складніше з перекачуванням палива: поки що її в порівнянних обсягах не виконував ніхто в космосі. Річ у тому, що для дозаправки місячної версії Starship (Starship HLS) потрібні як мінімум сотні тонн рідкого метану та кисню.
Тому обсяг перекачування з «наздоганяючого» корабля має бути близьким до всього його практичного корисного навантаження (до 100 тонн). Досі кріогенне паливо на орбіті не перекачували з одного корабля до іншого. Передачі невеликого обсягу некріогенного палива (тобто не потребує охолодження) набагато простіше технічно.
Нагадаємо, перед «Артемідою III» (запланований політ для висадки афроамериканця та жінки на Місяці) Starship HLS має бути дозаправлений зі спеціального корабля – накопичувача палива. Це теж має бути Starship, який, своєю чергою, заздалегідь дозаправить як мінімум 10 польотів інших Starship-танкерів. Рідкий метан та кисень на орбіті поступово википають, тому час для дозаправки корабля-накопичувача обмежений кількома місяцями.
Це накладає величезні вимоги на наземну інфраструктуру SpaceX. Оскільки кораблі типу Starship ще далеко не відпрацьовані, вони легко можуть пошкодити стартові вежі, на які повинні опускатися перший і другий щаблі цієї системи. У Бока-Чике (Техас, основний космодром SpaceX в рамках цієї програми) поки що одна вежа, що працює, другу добудовують. Другий пусковий майданчик у Флориді SpaceX планує дообладнати не раніше другої половини 2025 року.
До кінця 2025-го заплановано наступну демонстраційну місію SpaceX: вона передбачає автоматичний політ Starship HLS на Місяць, посадку там і зліт на близькомісячну орбіту. Так корабель має імітувати свої дії під час Артеміди III у 2026 році.
За планом NASA виведе на орбіту корабель «Оріон» (на власній ракеті SLS), той долетить до близькомісячної орбіти, два астронавти звідти перейдуть на Starship HLS, той сяде на Місяць, де пробуде тиждень. Потім він злетить, знову зістикується з Оріоном, після чого корабель повернеться на Землю.
Naked Science раніше писав, що на сьогодні у реалізації цього плану вчасно є великі сумніви. За першого ж безпілотного польоту «Оріона» 2021 року з’ясувалося, що при поверненні на нашу планету його теплозахисний щит отримав значні пошкодження. По-хорошому, щит треба модифікувати, а потім випробовувати ще одним безпілотним польотом.
Але це практично нереально, адже один такий політ коштує 4,3 мільярда доларів. Для порівняння: за всю програму створення Starship HLS, що складається з багатьох десятків польотів, NASA заплатить SpaceX лише 2,6 мільярда. Чотирьох із лишком у бюджеті агентства немає — ймовірність якихось проблем з «Оріоном» там просто не врахували.
Інше слабке місце – скафандри. На сьогодні астронавти відпрацьовують дії у шлюзі Starship у костюмах із порожніми ранцями. Спорядження для Місяця зробити дуже складно: американські місячні скафандри, зокрема, мали обмежену рухливість у колінах і пропускали повітря після першого виходу через використання блискавок. Тижнева місія на Місяці із чимось такого ж рівня просто небезпечна. Нові скафандри для висадки поки що не показали достатнього рівня готовності для посадки у 2026 році.
У зв’язку з цим у Штатах багато хто вважає, що NASA просто намагається перекласти відповідальність за неминучий зрив термінів висадки на Місяць на SpaceX. Однак це може і не вийти: компанія Ілона Маска демонструє серйозні успіхи у випробуваннях. Зі значною ймовірністю вона встигне показати перекачування палива на орбіті в першому кварталі 2025 року. У цьому випадку Національному управлінню з аеронавтики та дослідження космічного простору США доведеться шукати іншого крайнього.
