Вчені довели існування найбільшого протопланетного диска історія спостережень. Комусь сильно пощастило чи пощастить із запасами речовини у зоряній системі. За найскромнішими підрахунками, система дозволить сформуватися планетам аж до газових гігантів на відстані в 300 разів більше, ніж відстань від Сонця до Юпітера.
Строго кажучи, об’єкт IRAS 23077+6707 (IRAS 23077) був відкритий близько 40 років тому інфрачервоною обсерваторією IRAS. У 2016 році об’єкт зазнав більш детального спостереження за допомогою оглядового телескопа Pan-STARRS. За десятиліття картинка не змінилася, що можна було б очікувати від скупчень газу та пилу навколо наднових або в процесі інших динамічних явищ у Всесвіті, що змусило вчених по-новому подивитись на нього і, як виявилося, недаремно.
Підключивши до спостереження IRAS 23077+6707 масив радіотелескопів SMA на Гаваях, вчені побачили, що цей об’єкт має всі характеристики, властиві протопланетному диску. Але якому! Газ, пил, щебінь та скупчення речовини тяглися на гігантську відстань від рідної зірки. Відстань від неї до фіксованого приладами краю протопланетного диска IRAS 23077+6707 була в 300 разів більша, ніж відстань від Сонця до Юпітера, що відповідає 1500 астрономічних одиниць.
«Дані SMA дають нам незаперечні докази того, що це диск і, у поєднанні з оцінкою відстані до системи, показують, що він обертається навколо зірки, яка, ймовірно, у два-чотири рази масивніша за наше Сонце. З даних SMA ми також можемо зважити пил і газ у цьому планетарному розпліднику, в якому, як ми виявили, достатньо матеріалу для формування багатьох планет-гігантів – і на відстанях, що більш ніж у 300 разів перевищують відстань між Сонцем та Юпітером!», – діляться відкриттям вчені.
За свій образ у даних радіотелескопа об’єкт IRAS 23077 + 6707 отримав прізвисько «Чівіто Дракули», об’єднавши в собі національні акценти вчених-першовідкривачів: одного з Уругваю (чівіто це той самий гамбургер), іншого — з Румунії. Об’єкт не зручний для спостереження в оптичному та інфрачервоному діапазоні — протопланетний диск повернутий до нас під кутом, але в радіодіапазоні видно добре, щоб розрізнити його структуру та молекулярні сигнатури присутніх у ньому речовин.
Вивчення подібних об’єктів дозволить нам краще зрозуміти умови та процеси формування зоряних систем. Оскільки об’єкт IRAS 23077 + 6707 знаходиться порівняно недалеко від нас — на відстані приблизно 1000 світлових років, він може дати безліч підказок у цій сфері досліджень.