Дослідники стверджують, що гравітаційне тяжіння Марса може бути досить сильним, щоб схвилювати океан Землі, зміщуючи його відкладення в рамках кліматичного циклу тривалістю 2,4 мільйона років. Давно відомо, що коливання орбіти Землі навколо Сонця впливають на клімат планети, причому ці цикли діють із періодами, що вимірюються тисячами років. Адріана Дуткевич із Сіднейського університету та її колеги оголосили, що вони виявили «Великий цикл» тривалістю 2,4 мільйона років, який, на їхню думку, управляється Марсом і впливає на течії в океанах Землі протягом як мінімум 40 мільйонів років.
Докази цього циклу отримані майже з 300 глибоководних бурових кернів, які виявили зміни у відкладенні океанічних опадів. Океанографи очікували, що в періоди стабільних океанських течій опади осідатимуть стійкими шарами, але незвичайні течії та вихори виявили накопичення в інших регіонах.
На думку команди, відсутність або перерви в опадах збігаються з періодами, коли гравітація Марса має максимальну дію на Землю, злегка впливаючи на орбітальну стабільність нашої планети. Це змінює рівень сонячної радіації та клімат, виявляючись у сильніших течіях і вирах в океанах.
Член команди Дітмар Мюллер, який також працює в Сіднейському університеті, визнає, що відстань між Землею і Марсом настільки велика, що важко уявити наявність якогось значного гравітаційного впливу. «Але є багато чинників, які можуть посилити навіть незначні зміни. Вплив Марса на клімат Землі схожий на ефект метелика», – каже він.
Бенджамін Міллс з Університету Лідса (Великобританія), каже, що бурові керни надають докази існування «мегациклів» у глобальних змінах навколишнього середовища: «Багато хто з нас спостерігали результат цих циклів, що тривають багато мільйонів років, у різних геологічних, геохімічних та біологічних даних, у тому числі під час “вибуху життя” в кембрійський період. Ця робота допомагає закріпити ці ідеї екологічних змін», — каже він.
Але Метью Інгленд з Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї каже, що, хоч він і вважає, що це дослідження сприяє розумінню кліматичних циклів у геологічному масштабі, висновки статті його не переконали. «Я скептично ставлюся до зв’язку з Марсом, враховуючи, що його гравітаційне тяжіння до Землі дуже слабке – лише одна мільйонна від сонячної. Навіть Юпітер має сильніший гравітаційний вплив на Землю», — каже він.
Інгленд також зазначає, що навіть якщо Марс і впливає, то воно мізерне в порівнянні зі зміною клімату, викликаним антропогенними факторами.