Вчені дізналися, навіщо нелітаючим динозаврам були потрібні «крила»

Палеонтологи довго не могли зрозуміти, як динозаври, які не вміють літати, могли використовувати свої передні кінцівки, вкриті пір’ям, — через схожість зі справжніми крилами їх називають протокрилами. Щоб пролити світло на це питання, дослідники з Південної Кореї створили «Робоптерикса» — справжнього робота-динозавра, який імітує рух двоногого «крилатого» каудиптерикса (Caudipteryx), який «полював» на живих коників.

Багато динозаврів були пернатими: навіть ящіри, що не летіли, могли мати оперення по всьому тілу і на хвості. Деякі навіть мали невеликі протокрила, вкриті жорстким пір’ям, схожим на контурні — ті, що зустрічаються сьогодні в крилах і хвостах сучасних птахів. Контурні пера покривають все тіло останніх і мають добре розвинений щільний стрижень. Таке пір’я сильно відрізняється від пухових, м’яких.

Сьогодні відома єдина група динозаврів, яка мала контурне пір’я, необхідне для польоту. Це пінораптори (Pennoraptora), що жили в юрський період. Вони теж мали протокрила, функції яких досі залишаються неясними, адже літати вони не вміли. З цього приводу висунуто багато гіпотез. Згідно з однією з них, такі протокрила допомагали ящірам полювати, лякаючи видобуток, чому сприяло і можливе яскраве оперення. Подібну тактику використовують і сучасні птахи, наприклад, каліфорнійська земляна зозуля або багатоголосий пересмішник. Відомо, що контрастне оперення може налякати «противників».

Щоб перевірити це припущення, вчені із Сеульського національного університету (Південна Корея) створили справжнього робота «Робоптерикса» — морфологічну модель двоногого динозавра каудиптерикса (Caudipteryx), що за розмірами нагадує сучасних павичів.

Ці динозаври мешкали 120-125 мільйонів років тому на північному сході Китаю. Назва ящера перекладається як «хвостате перо», оскільки на його хвості було довге пір’я — до 20 сантиметрів у довжину, що розташовувалися віялом. Каудиптерікси не вміли літати: «крила» були надто короткими для польоту, а пір’я на них були прямі та симетричні (щоб літати, потрібна асиметрична форма пера).

Вчені оснастили «Робоптериксом» двигунами і запрограмували на імітацію рухів крил і хвоста, як у рудохвостої мухоловки — представниці виду горобиних птахів, далеких родичів пінорапторів. Ще в експерименті «брали участь» справжні живі коники. Вони належать до стародавнього загону прямокрилих, які, мабуть, існували вже за часів пінорапторів.

Експеримент показав, що коники вибігали з укриття у 90 відсотках випадків, коли «Робоптерикс» повноцінно махав своїми «крилами», і лише у 35 відсотках, коли він трохи згинав ці крила. Крім того, до успіху «відродженого з попелу» каудиптерикса сприяли білі контрастні плями на крилах і хвості (коники тікали частіше, коли вчені робили крила та хвіст «Робоптерикса» плямистими). Результати дослідження представлені у журналі Scientific Reports.