Європа робить заголовки новин завдяки новаторській угоді щодо регулювання штучного інтелекту (ШІ). Це не будь-яка угода; це перша у своєму роді спроба запровадити юридичний нагляд за технологіями штучного інтелекту, включаючи такі популярні генеративні сервіси штучного інтелекту, як ChatGPT. Ці технології більше, ніж просто модні слова; вони змінюють наше життя, але викликають серйозні занепокоєння.
Після напружених переговорів Європейський Союз досяг попередньої політичної згоди щодо Закону про штучний інтелект. Цей акт є великою справою, оскільки він встановить чіткі правила використання ШІ, що зробить ЄС першим континентом, який це зробить. Угода була досягнута важко: обговорення тривали годинами та вирішувалися такі гострі питання, як генеративний штучний інтелект та використання поліцією розпізнавання облич.
Що цікаво, деталі закону поки що трохи туманні. Він набуде чинності щонайменше у 2025 році, і ще потрібно зробити деякі доопрацювання. Схоже, цим актом Європа намагається встановити глобальний стандарт, уже зайнявши лідерство у 2021 році. Але через швидке зростання генеративного ШІ їм довелося оновити свої плани.
Це не лише встановлення правил; це стосується ризиків, які створює штучний інтелект, таких як втрата роботи, порушення конфіденційності та навіть загрози людському життю. ЄС створює прецедент для світу, а інші великі гравці, такі як США, Велика Британія та Китай, також беруть участь у дій із власними пропозиціями щодо регулювання ШІ.
Одним із ключових аспектів Закону ЄС про штучний інтелект є його зосередженість на основних моделях, які є складними системами, що стоять за такими сервісами, як ChatGPT. Ці моделі, які базуються на величезній кількості інтернет-даних, можуть створювати новий контент, на відміну від традиційного ШІ. Закон має на меті посилити контроль над найсучаснішими моделями, особливо тими, які становлять значні ризики.
Дебати щодо розпізнавання облич за допомогою ШІ були особливо складними. Європейські законодавці вимагали повної заборони публічного використання через проблеми конфіденційності, тоді як країни-члени домагалися винятків для серйозних злочинів. Зрештою було знайдено компроміс, який збалансував конфіденційність із потребами безпеки.