У лютому 2000 року Пол Круцен піднявся, щоб виступити на Міжнародній геосферно-біосферній програмі в Мексиці. І коли він говорив, люди звертали увагу. Тоді він був одним із найбільш цитованих учених світу, лауреатом Нобелівської премії, який працював над масштабними проблемами – озоновою дірою, наслідками ядерної зими.
Тож не дивно, що слово, яке він імпровізував, прижилося й широко поширилося: це був антропоцен, передбачувана нова геологічна епоха, що представляє Землю, перетворену внаслідок індустріалізованого людства.
Ідея абсолютно нової геологічної епохи, створеної людиною, є протверезним сценарієм для контексту поточного кліматичного саміту ООН, COP28. Вплив рішень, прийнятих на цих та інших подібних конференціях, відчуватиметься не тільки за межами нашого власного життя та життя наших дітей, але, можливо, за межами життя людського суспільства, яким ми його знаємо.
Антропоцен зараз широко поширений, але коли Крутцен вперше заговорив, це все ще було новим припущенням. На підтримку свого нового дітища Крутцен назвав багато планетарних симптомів: величезне вирубування лісів, ріст дамб у великих річках світу, надмірний вилов риби, азотний цикл планети перевантажений використанням добрив, швидке зростання парникових газів.
Що ж до самої зміни клімату, то, безумовно, дзвоники дзвонили. Глобальна середня температура поверхні піднялася приблизно на пів градуса з середини 20 століття. Але вони все ще були в межах норми для міжльодовикової фази льодовикових періодів. Здавалося, серед багатьох проблем, що виникають, клімат майбутнього.
Минуло трохи більш як два десятиліття, і майбутнє настало. До 2022 року глобальна температура піднялася ще на пів градуса, останні дев’ять років стали найспекотнішими з початку вимірювання. У 2023 році кліматичні рекорди були не просто побиті, а й побиті.
До вересня було вже 38 днів, коли глобальні середні температури перевищували доіндустріальну температуру на 1,5°C, безпечну межу потепління, встановлену Конвенцією ООН про зміну клімату (UNFCCC) у Паризькій угоді. У попередні роки це було рідкістю, і до 2000 року ця віха ніколи не реєструвалася. З цим стрибком температури прийшли рекордні хвилі спеки, лісові пожежі та повені, посилені іншими місцевими діями людини. Клімат перемістився в центр уваги на Землі антропоцену.
Чому таке підвищення температури? Частково це сталося через невблаганне зростання викидів парникових газів, оскільки викопне паливо продовжує домінувати у споживанні людської енергії. Коли Крутцен виступав у Мексиці, рівень вуглекислого газу в атмосфері становив близько 370 частин на мільйон (ppm), що вже піднялося з доіндустріальних 280 частин на мільйон. Зараз вони становлять близько 420 частин на мільйон і зростають приблизно на 2 частки на мільйон на рік.
Частково потепління стало результатом чистішого неба за останні кілька років, як на суші, так і на морі, завдяки новим правилам, які поступово припиняють роботу старих електростанцій і брудного, багатого на сірку палива. У міру того, як промисловий серпанок розсіюється, більше сонячної енергії проникає через атмосферу на сушу, і глобальне потепління починається на повну силу.
Частково дзеркала, що відбивають тепло, на нашій планеті зменшуються, оскільки морський лід тане, спочатку в Арктиці, а за останні два роки стрімко й навколо Антарктиди. Здається, що кліматичні відгуки теж починають діяти. Нове, різке зростання метану в атмосфері – набагато сильнішого парникового газу, ніж вуглекислий газ – з 2006 року, здається, є джерелом збільшення гнилої рослинності в тропічних болотах у світі, що потеплішає.
Цей останній крок потепління вже привів Землю до рівня теплого клімату, якого не було протягом приблизно 120 000 років, до рівня останньої міжльодовикової фази, дещо теплішої за поточну. Протягом наступних століть очікується ще більше потепління, оскільки різні зворотні зв’язки починають діяти.
Нещодавнє дослідження наслідків цього потепління для льоду Антарктиди показує, що «політики повинні бути готові до підвищення рівня моря на кілька метрів протягом наступних століть», оскільки імпульс тепла поширюється через океани, підриваючи великі полярні крижані покриви.
Це залишається таким навіть у найоптимістичнішому сценарії, коли викиди вуглекислого газу скорочуються швидко. Але викиди продовжують стрімко зростати, щоб поглибити вплив на клімат.
Елементи керування перевизначено
Щоб побачити, як це може відбуватися в геологічній шкалі часу, нам потрібно поглянути через призму антропоцену. Делікатно збалансований планетарний механізм регулярних багатотисячолітніх коливань обертання та орбіти Землі має чітко контрольовані моделі тепла та холоду протягом мільйонів років.
Тепер, раптово, цю машину контролю було перекрито трильйоном тонн вуглекислого газу, викинутого в атмосферу трохи більше ніж за століття.
Моделювання ефектів цього імпульсу через Земну систему показує, що ця нова, раптово порушена, кліматична картина існує принаймні 50 000 років і, ймовірно, набагато довше. Це велика частина того, як наша планета змінилася докорінно та незворотно, щоб її можна було порівняти з деякими великими подіями зміни клімату в глибокій історії Землі.
Тож чи змінить це конкретне засідання КС, на якому так сильно представлені інтереси викопного палива ? Суть полягає в тому, що досягнення та стабілізація викидів вуглецю на рівні «чистого нуля» є лише важливим першим кроком. Щоб відновити оптимальний клімат для людства та життя в цілому, необхідні негативні викиди, щоб видалити вуглець з атмосфери та океанської системи та повернути його під землю. Для майбутніх поколінь багато чого поставлено на карту.