Вчені виявили раніше невиявлену водну масу всередині Атлантичного океану: гігантську водойму, що тягнеться через Атлантику від краю Бразилії до Гвінейської затоки, поблизу Західної Африки. Водна маса, названа Атлантичною екваторіальною водою, утворюється вздовж екватора Землі, коли океанські течії змішують окремі водойми на півночі та півдні.
До відкриття екваторіальної води в Атлантиці вчені помічали змішування вод уздовж екватора в Тихому та Індійському океанах, але ніколи в Атлантиці. Дослідники опублікували свої висновки 28 жовтня в журналі Geophysical Research Letters.
Океанська вода далеко не однакова скрізь, вона являє собою величезний клаптик взаємопов’язаних мас і шарів, змішаних разом і знову розділених течіями, вихорами та змінами температури та солоності. Водні маси є окремими частинами цього строкатого розташування; кожна водойма має спільну географію, історію утворення та спільні фізичні властивості, такі як щільність і розчинені ізотопи кисню, нітратів і фосфатів.
Щоб розрізнити водні маси, океанографи складають діаграму зв’язку між температурою та солоністю в океані — двома вимірюваннями, які разом визначають щільність морської води.
У 1942 році ця діаграма температури та солоності привела до відкриття екваторіальних вод у Тихому та Індійському океанах. Утворені внаслідок змішування вод на півночі та півдні, екваторіальні води Індії та Тихого океану мають температуру та солоність, викривлені вздовж ліній постійної щільності, які легко відрізнити від навколишньої води. Проте в Атлантиці такого зв’язку не було помічено.
Для пошуку зниклої водної маси вчені прочесали дані, зібрані програмою Argo, міжнародним масивом роботизованих само занурювальних поплавців, розкиданих по всьому світовому океану.
Проаналізувавши дані, зібрані цим плаваючим масивом, дослідники помітили непомічену криву температури та солоності, розташовану паралельно кривим, що позначають Північну Атлантику та Південну Атлантику, центральні води на півночі та півдні: Атлантичні екваторіальні води.
Тепер, коли водну масу ідентифіковано, це дасть науковцям змогу краще зрозуміти процеси змішування в океані, які є життєво важливими для транспортування океанами тепла, кисню та поживних речовин земною кулею.