Нове дослідження дозволяє знову оцінити дивні паралельні борозни на поверхні найбільшої з місяців Марса – Фобоса. Вчені не виключають, що вони свідчать про те, що гравітація Червоної планети поступово розриває супутник на частини. За даними вчених, незвичайні борозни, які раніше вважалися слідами древнього зіткнення з астероїдом, насправді заповнені пилом каньйони, які стають все ширшими в міру того, як гравітаційні сили планети все сильніше перетворюють поверхню супутника.
Фобос має витягнуту форму і його розмір сягає 27 км у найширшій частині, небесне тіло обертається з відривом близько 6 тис. км від Марса, тричі облітаючи планету місцеву добу. Для порівняння діаметр Місяця становить близько 3475 км, супутник знаходиться на відстані 384 400 км від Землі, а повний оберт навколо нашої планети він робить за 27 днів.
На відміну від Місяця, орбіта Фобоса нестабільна, супутник фактично дуже повільно падає на поверхню Червоної планети, в середньому наближаючись до неї на 1,8 м кожні 100 років. Головною загадкою супутника є його «смугаста» поверхня — найбільш популярна серед вчених теорія стверджує, що борозни утворилися, коли у Фобос врізався астероїд, крім них залишивши кратер Стікні діаметром 9,7 км.
Результати нового дослідження, опубліковані 4 листопада в The Planetary Science Journal, дозволяють припустити, що борозни – результат того, що супутник Марса буквально розриває частини приливними силами. У випадку з Фобосом приливні сили тим сильніше, чим ближче супутник опускається до планети — колись вони стануть сильнішими за гравітацію, яка утримує об’єкт у цілому вигляді й Фобос перестане існувати, перетворившись на тонке кільце уламків, що обертаються навколо Марса, на зразок кілець Сатурна.
Раніше вважалося, що структура супутника надто пухка та м’яка для того, щоб під впливом гравітації з’явилися подібні розломи. Ті мені менш нове дослідження з використанням комп’ютерних моделей дозволяє припустити, що м’яка поверхня може лежати на набагато щільнішому шарі, який і формує каньйони-розломи, в які лягає місцевий пил з поверхні, у результаті утворюються видимі борозни. При такій будові супутника цілком можливо формування паралельних тріщин стабільного розміру.
Згідно з розрахунками, Фобос має закінчити свою «смертельну спіраль» і досягти планети приблизно через 40 млн років, але якщо приливні сили вже розривають місяць, супутник Марса може зруйнуватися набагато раніше. В 2024 Японське космічне агентство (JAXA) має намір запустити нову місію – Martian Moons eXploration (MMX) для посадки на поверхні як Фобоса, так і Деймоса. Доставлені у 2029 році на Землю зразки допоможуть встановити, що саме відбувається із супутником.