Дослідники з Еквадору показали, що у людей, які живуть на великих висотах над рівнем моря, нижчий ризик інсульту і смерті від нього. Найбільш сильно цей ефект проявлявся для висоти від двох до 3,5 кілометра. Стаття вчених опублікована в журналі Frontiers in Physiology.
Життя на високогір’ї пов’язане зі зниженою доступністю кисню для організму. Люди пристосувалися до таких умов, однак як це впливає на ризик розвитку у них інсульту, вивчено не було. Дослідники з Американського університету спільно з колегами з Великобританії, Іспанії та США проаналізували майже 76 тисяч випадків госпіталізацій і більше 38 тисяч смертей від інсульту, що відбулися в Еквадорі з 2001 по 2017 роки. Людей поділили на чотири групи по висоті їх постійного місця проживання: низька (до 1,5 кілометра), помірна (до 2,5 кілометра), велика (до 3,5 кілометра) і дуже велика (до 5,5 кілометра).
З’ясувалося, що люди, які живуть на великій висоті в середньому, відчувають інсульт в більш пізньому віці, ніж ті, хто живе «нижче». Також у них виявили менше випадків госпіталізацій і смертей від інсульту. Однак цей ефект сходив нанівець після висоти в 3,5 кілометра – що, на думку дослідників, може пояснюватися підвищеним тромбоутворенням через надмірну гіпоксію.
Подібна стійкість до інсульту, вважають вчені може пояснюватися більш розвиненою судинною мережею в мозку у людей, що адаптувалися до високогір’я, так і їх підвищеною здатністю вирощувати нові судини.