Перехід на оптичні транзистори, які використовують для перемикання світло і навіть поодинокі фотони, обіцяє тисячократно підвищити швидкість роботи процесорів без підвищення енерговитрат. Сьогодні вчені шукають оптимальні умови для роботи таких транзисторів. Досить далеко цим шляхом пройшли вчені, які запропонували фізику і технологію перемикань станів оптичних комутаторів. Самі по собі фотони нехтує слабо взаємодіють один з одним і з матерією. Щоб фотони могли перемикати стану транзистора необхідно створити їм таке середовище, в якій взаємодія з фотонами носило б сильний характер.
Дослідники роками йшли до цієї мети та домоглися значних результатів. Проміжні результати виглядали скромно, але сьогодні вони допомогли сформувати уявлення про те, як може виглядати оптичний транзистор майбутнього. Нова структура оптичного транзистора будується навколо полімерного оптичного резонатора, затиснутого з двох сторін неорганічним матеріалом з високими сітловідбивальними властивостями. Структура управляється двома лазерними променями – контрольним і накачування. Контрольний промінь може оперувати малим числом фотонів аж до одного, що створює основу для граничної енергоефективності (що може бути економніший одного фотона?).
Завдання контрольного променя – підготувати в резонаторі умови перед запуском променя накачування, який, своєю чергою, переведе транзистор в стан 0 або 1. Більш потужний промінь накачування збуджує в резонаторі так звані екситон-поляритони – гібридні стану світла і речовини з дуже малим часом життя. Це квазічастинки, що утворюються при взаємодії фотонів та інших квазічастинок – екситонів. Екситони ж представлені електронним збудженням в середовищі, зокрема, звичайними пов’язаними парами електрона і дірки. Складові квазічастинки з фотонів та екситонів називаються екситон-поляритону. Запуск в структуру резонатора контрольного променя забезпечує більшу або меншу кількість екситон-поляритонов.
Якщо цих складових квазічастин більше, транзистор переводиться в стан 1, якщо менше – в 0. Трохи докладніше про процес можна прочитати в офіційному пресрелізі. Стаття про роботу опублікована в журналі Nature. У віддаленій перспективі робота може привести до появи оптичних процесорів з транзисторами зі швидкістю перемикання від 100 до 1000 разів більшою, ніж сьогодні. При цьому рівень тепловиділення буде зведений до незначних величин, що зовсім не потребують систем охолодження при роботі в умовах кімнатних температур.