Туманність Конус, виявлена ​​наприкінці XVIII століття астрономом Вільямом Гершелем, є частиною більшої області зіркоутворення NGC 2264 у сузір’ї Єдинорога. NGC 2264 – це розсіяне зоряне скупчення, яке поступово руйнує газо-пилову хмару, з якої сформувалося. Характерною рисою Туманності Конус, віддаленої від Землі на 2500 світлових років, служить «стовп», утворений темною туманністю, що поглинає, довжиною близько семи світлових років і спрямований у бік від яскравих зірок.

Подібна структура, як правило, утворюється в гігантських хмарах холодного молекулярного газу та пилу, де формуються нові зірки. Новонароджені яскраво-блакитні світила випромінюють зіркові вітри та інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, що сприяє «видуванню» матеріалу з околиць. При цьому газ і пил, що знаходяться вдалині від молодих зірок, стискаються в щільні, темні та протяжні стовпоподібні форми.

На зображенні, отриманому за допомогою спектрографа FORS2 на VLT, газоподібний водень слабкої емісійної туманності, що знаходиться позаду стовпа, представлений синім кольором, а газоподібна сірка — червоним. Водень іонізовано найяскравішою зіркою NGC 2264 – S Єдинорога. Через фільтри біло-блакитні зірки набули золотистого відтінку.

Знімок було зроблено в рамках програми ESO Cosmic Gems, ініціативи щодо отримання цікавих, інтригуючих чи візуально привабливих космічних об’єктів у просвітницьких цілях. У цьому використовується час телескопа, який не можна витратити на наукові спостереження.