Місце, відоме як Три Форкс, тепер містить 10 трубок, заповнених зразками гірських порід, зібраними Perseverance менш ніж за шість тижнів. А для забезпечення безпечного вилучення та доставки зразків на Землю, NASA та Європейське космічне агентство ретельно спланували маршрут місії.

По одному зразку з кожної пари зберігалося в сховищі Три Форкс, яке є резервною копією на випадок, якщо зразки не зможуть бути доставлені марсоходом на посадковий модуль.

У разі подібного сценарію, на поверхню Марса буде відправлено пару гелікоптерів, які й заберуть зразки.

Зазначимо, що, незважаючи на помітне досягнення, місія Perseverance продовжиться. Представники NASA вже розповіли про те, що вони з нетерпінням чекають на нові відкриття, які зробить ровер під час своєї подорожі.

Вчені проаналізували карти поверхні Марса, об’єднавши дані кількох марсоходів, та визначили ударний кратер, який міг утворитися під час зіткнення з величезним астероїдом. Кратер, який вони назвали Поль (Pohl), має діаметр 110 кілометрів і розташований у районі північної низовини, яка, як показали попередні дослідження, могла бути покрита океаном. Автори припускають, що Поль міг утворитися близько 3,4 мільярдів років тому — таку оцінку дає вік гірських порід, які тут розташовані.

Автори змоделювали зіткнення астероїдів і виявили, що наслідки передбачуваного удару могли мати схожість із ударом астероїда Чіксулуб про Землю. Як передбачають попередні дослідження, Чіксулуб пробив у Землі кратер глибиною 200 метрів нижче рівня моря з тимчасовим діаметром 100 кілометрів, а також викликав мегацунамі заввишки 200 метрів на суші.

Симуляції показали, що в залежності від розміру астероїда при ударі на Марсі виділилося 0,5-13 мільйонів мегатон енергії в тротиловому еквіваленті. Для порівняння: кількість енергії, вивільненої Цар-бомбою, найпотужнішою ядерною бомбою з будь-коли випробуваних, склала приблизно 57 мегатонн енергії в тротиловому еквіваленті. Викликане астероїдом мегацунамі висотою приблизно 250 метрів досягло 1500 кілометрів від місця падіння астероїда.

Раніше на місці кратера було неглибоке озеро. Кратер утворився в результаті удару метеорита, який врізався в поверхню Марса близько 3,5 млрд. років тому, після чого заповнився водою. 2021 року в кратер приземлився марсохід Perseverance для збору зразків порід Червоної планети.

Вчені використовували дані приладу SHERLOC для вивчення порід і виявили флуоресценцію деяких органічних сполук, таких як карбонати, у вивчених породах, багатих на олівін.

«Потенційно молекули можуть бути будівельними блоками для життя, яке так і не встигло повноцінно зародитися на Марсі», – зазначили дослідники.

Коли марсохід повернеться на Землю разом із усіма зібраними зразками, вчені зможуть краще вивчити органічні речовини. Це дозволить краще зрозуміти походження молекул.

Старт було здійснено з бази Ванденберг на ракеті. Основним корисним навантаженням ракети був метеорологічний супутник Joint Polar Satellite System (JPSS) 2, який займе полярну орбіту для збору даних про погоду для Національного управління океанічних та атмосферних досліджень.

Вторинним корисним навантаженням став апарат LOFTID, «Низкоорбітальне льотне випробування надувного сповільнювача». Цей прототип теплового щита залишився закріпленим на верхньому щаблі ракети протягом 75 хвилин після запуску, доки вона не направила його на траєкторію входу в атмосферу. Перед відокремленням від ступеня шестиметровий тепловий щит надувся, завдяки чому після входу в атмосферу сповільнив тестовий апарат з орбітальної швидкості до 0,7 маху і захистив від надмірних температур. У результаті LOFTID розкрив парашут і приводився у Тихому океані згідно з планом.

Наразі вчені проаналізують перебіг випробувань, щоб у майбутньому розробити на основі прототипу повноцінну систему захисту космічних апаратів. Насамперед, вона буде затребувана для марсіанських апаратів, на яких не вигідно розміщувати надто громіздкі та масивні традиційні теплозахисні екрани.

Фахівці проаналізували хімічний склад метеоритів, які відірвалися від поверхні Марса і впали на Землі. Виявилося, що ці породи, якщо вони будуть постійно контактувати з водою, зможуть виробляти побічні сполуки, важливі для життєдіяльності мікроорганізмів, подібних до тих, що живуть в неосвітлених сонцем глибинах Землі. Дані говорять про те, що велика частина надр Червоної планети потенційно придатна для проживання живих істот.

В ході однієї з можливих реакцій – радіолізу – радіоактивні елементи в породах вступають в реакцію з водою, яка при цьому розпадається на водень і кисень. Водень розчиняється в останніх ґрунтових водах, в той час як мінерали, такі як пірит, вбирають вільний кисень, утворюючи сульфатні мінерали. Мікроби можуть поглинати розчинений водень як паливо і використовувати кисень, який було збережено в сульфатах, для «спалювання» цього палива.

Дослідження показало, що в кількох різних типах марсіанських метеоритів присутні радіоактивні елементи, такі як торій, уран і калій, а також сульфідні мінерали, які можуть бути перетворені в сульфати, і породи з достатнім пористим простором для уловлювання води. Це підтвердило, що на Марсі, можливо, існують придатні для існування життя умови.

Відомо, що в минулому на Марсі існувала активна система підземних вод, і є підстави вважати, що підземні води існують сьогодні.