Як ці ракети запускатимуть по цілях, у Росії не знають, але припускають, що можуть бути використані наземні пускові установки (ПУ), а наведення буде здійснюватися з дронів. І що при обмеженій дальності ураження масове застосування цих ракет створить значну загрозу. Хоча й додають, що ефективність APKWS їм невідома.

Українська преса пише дещо конкретніша – вона повідомила, що МО США закупить для ЗСУ КеР APKWS на 22,6 млн. дол. Їх можна запускати з повітряних та наземних мобільних ПУ. Вони мають напівактивну лазерну систему наведення, входять до комплекту озброєння вертольотів та літаків, та є модифікованими 70-мм некерованими ракетами (НКР) Hydra 70.

Ракети APKWS заповнюють нішу між НКР Hydra 70 та ПТУР Hellfire, що забезпечує нейтралізацію з високою точністю багатьох цілей на полі бою. APKWS сумісні з усіма ПУ для НКР Hydra 70 та можуть застосовуватись усіма літаками та вертольотами, здатними нести ці НКР.

З яких ПУ ЗСУ проводитимуть пуски КеР APKWS, невідомо. Ймовірно, це будуть мобільні ПУ на автомобілях або модифікованій для цих завдань бронетехніці.

APKWS – це некерована авіаційна ракета Hydra 70, яка у процесі модернізації отримала модуль з блоком інерційної системи керування, лазерними датчиками та поворотними лопатями для наведення на ціль. При цьому НКР Hydra 70 розбирається на 2 частини (бойову (БЧ) та ракетний двигун), між якими вкручується відсік наведення довжиною 10 см з блоком інерційної системи керування, лопатями та датчиками.

Керована ракета WGU-59/B APKWS була розроблена британською компанією BAE Systems. Спочатку вона була створена для гелікоптерів OH-58, AH-64D/E та UH-1Y, їх також використовували з гелікоптерів AH-1W/Z, AH-1F, AH-6M, Tiger, UH-60L/W, MH-60S/R , Bell 407AH. Потім була створена КеР APKWS II для літаків F-16, F-18, A-10, AV-8B, OV-10, A-29 та A-208.

Маса та вартість керованих ракет APKWS становлять 29% та 15% ваги та вартості ПТУР Hellfire. Але APKWS не лише недорогі, але й забезпечую масоване застосування.

Пуски ракет APKWS здійснюються із підвісних блоків М260 на 7 ракет або М261 на 19 ракет. Підсвічування цілі виконується лазерними далекомірами-цілевказувачами літальних апаратів або з землі. Дальність пуску КеР з гелікоптерів 1,5-5 км, з реактивних літаків – 2-12 км. Ракета має масу до 17 кг, швидкість до 1500 м/с та КВВ 1-2 м. КеР використовує кілька типів БЧ, зокрема:

• Фугасні М151 та М229 (маса 3,9 кг та 7.7 кг).
• Кумулятивна М246 (4 кг).
• М255 та М255А1 (6,4 кг) зі стрілоподібними вражаючими елементами

КеР APKWS можуть вражати легку бронетехніку (БМП, БТР, самохідні гаубиці, СПТРК, ЗСУ та ЗГРК), неброньовану техніку (причіпні гаубиці та міномети, РСЗВ, ЗРК, літаки та вертольоти на стоянках, автомобілі тощо). У ЗС Росії легкої бронетехніки втричі більше, ніж танків, а неброньованої техніки – ще більше. А КеР з кумулятивною БЧ можуть уражати й танки (збоку та ззаду) або завдавати їм пошкодження.

Що стосується ПУ для ракет APKWS, то спочатку вони можуть бути виконані на шасі джипів та бронеавтомобілів або на базі МТ-ЛБ (по 1-2 блоки М260 або М261, тобто з 7-14 КеР, або 19-38 КеР).

Лазерні вказівники теж не будуть проблемою (наприклад, вони є на БЛА Bayraktar ТВ2). Крім того, блоки з КеР (за допомогою перехідників) можна встановити на українські ударні гелікоптери Ми-24 або на поставлені Україні французькі гелікоптери Н-125 та Н-145. А пізніше, якщо Україні буде поставлено із США літаки F-16, то й перехідників не знадобиться.

Але й у варіанті з ПУ на наземних машинах КеР APKWS мають бути дуже ефективними проти легкої бронетехніки, неброньованої техніки та піхоти ворога. Тож недарма російська преса вже турбується заздалегідь. Джерело