COVID-19 не просто безпосередньо забрав життя — він змінив моделі смертності в усьому світі. Велике міжнародне дослідження показало, що очікувана тривалість життя різко впала в більшості з 24 проаналізованих країн зі збільшенням кількості смертей від серцево-судинних захворювань, зловживання психоактивними речовинами та проблем, пов’язаних із психічним здоров’ям.

У той час як деякі країни, як-от Японія та Південна Корея, досягли кращих результатів, Східна Європа та США зазнали нищівних втрат. Цікаво, що смертність від раку продовжує знижуватися, що свідчить про те, що деякі медичні послуги залишилися недоторканими. Висновки підкреслюють нагальну потребу в зміцненні систем охорони здоров’я, щоб протистояти майбутнім кризам.

Широкий вплив COVID-19 на глобальну смертність

Глобальне дослідження, співавторами якого були студент DPhil Антоніно Поліцці та науковий співробітник Марії Склодовської-Кюрі доктор Хосе Мануель Абурто, вивчило, як пандемія COVID-19 вплинула на смертність у 24 країнах. Дослідники з Оксфордського університету, Австралійського національного університету та Лондонської школи гігієни та тропічної медицини проаналізували дані про причини смерті в цих країнах до та під час пандемії.

Приголомшливі падіння у 2020 та 2021 роках

Їхні висновки показали різке зниження очікуваної тривалості життя у 2020 році майже в усіх досліджуваних країнах, за винятком лише чотирьох. Сполучені Штати спостерігали найрізкіше зниження, де середня тривалість життя чоловіків впала на 2,1 року. У 2021 році тривалість життя продовжувала скорочуватися в більшості країн. Найсерйозніші втрати були зареєстровані в Болгарії для жінок і Латвії для чоловіків, обидві зазнали спаду більше двох років.

Тривалі наслідки смертності від COVID-19

Провідний автор Антоніно Поліцці сказав: «Це дослідження досліджує прямі та непрямі впливи пандемії COVID-19 на смертність у всьому світі та підкреслює, що до 2022 року в деяких країнах зниження тривалості життя все ще не повернулося до рівня до пандемії».

Дослідження показало, що, окрім смертей від COVID-19, збільшення смертності, пов’язане з серцево-судинними захворюваннями, було основним фактором зниження очікуваної тривалості життя протягом перших двох років пандемії, особливо в Росії та Східній Європі.

Східна Європа сильно постраждала від серцевих захворювань

У 2020 році втрати, пов’язані з серцево-судинними захворюваннями, були найбільшими в Росії, де втрати становили 5,3 місяця, тоді як у Болгарії втрати, пов’язані з серцево-судинними захворюваннями, становили 5,5 місяців у 2021 році. Автори припускають, що це могло бути пов’язано з недоліками в профілактиці чи лікуванні серцево-судинних захворювань або заниженою кількістю смертей від COVID-19.

Зловживання психоактивними речовинами та психічне здоров’я

Дослідження також виявило збільшення смертності від зловживання психоактивними речовинами та причин, пов’язаних із психічним здоров’ям, у деяких країнах під час пандемії. У США та Канаді продовжувалося зростання смертності, пов’язаної з наркотиками, що сприяло скороченню тривалості життя. Смертність, пов’язана з алкоголем, також зросла, причому Латвія зазнала значних втрат середньої тривалості життя. Однак смертність від самогубств і нещасних випадків зазвичай знизилася в роки пандемії.

Стійкість Східної Азії в умовах кризи

Японія та Південна Корея зазнали мінімальних втрат тривалості життя під час пандемії та були винятком із більшості цих тенденцій. Однак у 2020 році жінки в Японії зазнали порівняно великих втрат через смертність від самогубств. Більш позитивним є те, що смертність від раку в цілому продовжувала знижуватися в більшості країн. Автори припускають, що онкологічна допомога була менше порушена, ніж очікувалося, під час пандемії, або що люди з раком були більш сприйнятливі до смертності від COVID-19, яка тоді не враховувалась як смерть від раку.

Уроки для майбутнього глобальної охорони здоров’я

У підсумку дослідження підкреслює потребу в надійних системах охорони здоров’я, здатних справлятися з кризами без шкоди для лікування інших захворювань. Він також підкреслює важливість цілеспрямованих заходів у сфері охорони здоров’я для подолання різноманітних впливів у різних країнах і вікових групах. Доктор Хосе Мануель Абурто сказав: «Це дослідження підкреслює, наскільки пандемія COVID-19 вплинула на інші причини смерті, і потребу аналізувати різні захворювання та причини смерті в постпандемічному контексті, щоб визначити фактори, які можуть покращити глобальні системи охорони здоров’я».

Багато людей прагнуть зберегти гладеньку, молоду шкіру та живе, природного кольору волосся з віком. Вчені давно досліджують біологічні механізми старіння, і нові дослідження підкреслюють роль певних гормонів, які можуть допомогти зберегти молодий вигляд. Дослідження під керівництвом доктора Маркуса Бьома з Університету Мюнстера показує, що певні гормональні методи лікування можуть запропонувати багатообіцяючі нові рішення.

Внутрішні та зовнішні зсуви

«Шкіра є найбільшим органом людського тіла і зазнає як внутрішнього (хронологічного), так і зовнішнього старіння», — пишуть дослідники. «У той час як внутрішнє старіння шкіри зумовлене генетичними та епігенетичними факторами, зовнішнє старіння опосередковується зовнішніми загрозами, такими як ультрафіолетове опромінення або дрібні конкретні речовини, сукупність яких називають експозицією».

Експерти відзначили, що внутрішнє та зовнішнє старіння можуть накладатися, що призводить до руйнування сполучної тканини, зниження функції стовбурових клітин і втрати пігменту.

Гормони, які можуть уповільнити старіння шкіри

Ретиноїди — це група похідних вітаміну А, які можуть допомогти зменшити зморшки. Дерматологи давно призначають їх для омолодження шкіри. Деякі дослідники також вивчають естроген і його здатність підтримувати еластичність шкіри. Вони вважають, що цей вид гормональної терапії може впливати на рівень колагену. Доктор Бем пояснив, що деякі з гормонів, досліджених у дослідженні, демонструють потенціал уповільнення ознак старіння. Наприклад, перші результати показують, що певні гормони можна використовувати для уповільнення посивіння волосся та розвитку зморшок.

«У нашій статті висвітлюються ключові гормони, які регулюють шляхи старіння шкіри, такі як деградація сполучної тканини (що призводить до появи зморшок), виживання стовбурових клітин і втрата пігменту (що призводить до посивіння волосся)», — сказав доктор Бьом.

За словами дослідників, такі гормони, як інсуліноподібний фактор росту 1 і гормон росту, відіграють важливу роль у функціонуванні клітин шкіри.

Ефекти гормонів проти старіння

Мелатонін іноді називають гормоном сну. Експерти відзначають, що він має антиоксидантні властивості, які можуть захистити клітини шкіри від пошкоджень. Мелатонін також допомагає регулювати мітохондрії, крихітні електростанції в клітинах. Це може зменшити стрес від факторів навколишнього середовища, таких як УФ-промені.

Вчені вивчають α-меланоцитстимулюючий гормон, щоб з’ясувати, чи впливає він на пігментацію шкіри. Вони також досліджують ендоканабіноїди, виявлені в продуктах на основі CBD, на предмет їх впливу на реакцію шкіри на стрес. У деяких дослідженнях виявилося, що ці молекули забезпечують захист від змін, спричинених УФ-випромінюванням. Вони також можуть бути пов’язані з тим, як волосся втрачає свій природний пігмент.

Пошук шляху вперед

Зараз дослідницькі групи з’ясовують, як різні гормональні системи впливають на зморшки та зміну кольору. Вони сподіваються, що майбутні методи лікування можуть поєднувати місцеві та внутрішні методи, щоб підтримувати шкіру більш стійкою. Наприклад, експерти бачать можливість використання гормонів для більш точного вирішення таких проблем, як руйнування колагену та втрата пігменту.

Деякі гормони легко виробляти та мають мало побічних ефектів, що робить їх хорошими кандидатами для нових підходів. Для уточнення безпечного дозування та найкращих методів застосування ще необхідні довгострокові дослідження.

«До цього часу лише обмежена кількість цих гормонів, головним чином ретиноїди та естрогени для місцевого застосування, знайшли свій шлях до клінічної практики як сполуки, що запобігають старінню шкіри», — зазначили автори дослідження.

«Подальші дослідження біологічних властивостей ендокринних гравців або їх похідних можуть запропонувати розробку нових сенотерапевтичних засобів для лікування та профілактики старіння шкіри».

Чи безпечно лікування шкіри на основі гормонів?

Гормональна терапія роками використовується в різних галузях медицини, включаючи ендокринологію, репродуктивне здоров’я та онкологію. Лікарі ретельно оцінюють ризики та переваги, перш ніж призначати їх, оскільки ці методи лікування можуть впливати на широкий спектр фізіологічних процесів. Потенційні побічні ефекти можуть включати зміни настрою, метаболічної функції, серцево-судинної системи та навіть фізіології шкіри.

Зараз тривають клінічні випробування для оцінки безпеки та ефективності гормональних засобів для догляду за шкірою. Мета полягає в тому, щоб дослідити такі фактори, як всмоктування гормонів через шкіру, системні ефекти та потенційні довгострокові ризики.

Експерти наголошують на важливості медичного нагляду при застосуванні гормональних препаратів, попереджаючи, що самостійне призначення або використання неконтрольованих продуктів може призвести до небажаних наслідків. Зловживання може порушити природний гормональний баланс організму, потенційно спричиняючи несприятливі наслідки, які переважують будь-які передбачувані переваги для шкіри. Дослідження опубліковано в журналі Endocrine Reviews.

Дослідники вважають, що необхідні масштабніші дослідження, які б розглядали різні дози та довгострокові ефекти. Маленьке клінічне дослідження, опубліковане в журналі Occupational & Environmental Medicine, свідчить, що прийом мелатоніну може допомогти нейтралізувати пошкодження ДНК, пов’язані з роботою в нічні зміни, шляхом покращення здатності організму до їх відновлення. Дослідники наголошують на необхідності проведення масштабніших досліджень, щоб вивчити різні дозування мелатоніну та оцінити його потенційні довгострокові ефекти.

Зв’язок роботи в нічні зміни та пошкодження ДНК

Працівники нічних змін зазнають зниженого вироблення мелатоніну вночі – гормону, який регулює внутрішній біологічний годинник. Це пригнічення послаблює здатність організму відновлювати окисне пошкодження ДНК, яке є природним побічним продуктом клітинних процесів, що потенційно підвищує ризик розвитку певних видів раку. Щоб з’ясувати, чи може прийом мелатоніну зменшити ці пошкодження шляхом покращення механізмів репарації ДНК, дослідники провели експеримент за участю 40 працівників нічних змін.

Дизайн дослідження та методологія

Половина учасників випадковим чином отримувала щоденну дозу мелатоніну (3 мг), яку слід було приймати разом із їжею за годину до денного сну протягом чотирьох тижнів. Інша половина отримувала плацебо за аналогічним графіком. Усі учасники працювали щонайменше два послідовних нічних чергування на тиждень, тривалістю не менше 7 годин, принаймні протягом 6 місяців. Жоден із них не мав розладів сну чи хронічних захворювань.

Зразки сечі збиралися під час другого з двох послідовних періодів денного сну та нічної зміни – один раз до початку дослідження і ще раз наприкінці чотиритижневого періоду. Учасники носили пристрої для моніторингу активності, щоб відстежувати тривалість денного сну. У всій сечі, виділеній під час денного сну та наступної нічної зміни, вимірювали рівень 8-OHdG – біомаркера здатності організму відновлювати пошкодження ДНК.

Рівень 8-OHdG у сечі під час денного сну був на 80% вищим у групі, що приймала мелатонін, у порівнянні з групою плацебо. Це свідчить про покращення процесів репарації ДНК. Однак суттєвої різниці у рівнях 8-OHdG під час наступної нічної зміни не спостерігалося.

Подальші дослідження та потенційні наслідки

Автори визнають, що це невелике дослідження, і більшість його учасників працювали у сфері охорони здоров’я, тому результати можуть не стосуватися інших категорій нічних працівників. Також не вдалося врахувати вплив природного освітлення, що може змінювати рівень циркулюючого мелатоніну.

Проте дослідники наголошують:

“Збільшене окисне пошкодження ДНК через знижену здатність до її відновлення є важливим механізмом, який може сприяти канцерогенності роботи в нічні зміни. Наше рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження свідчить, що прийом мелатоніну може покращити здатність до репарації окисного пошкодження ДНК серед працівників нічних змін.”

Вони роблять висновок:

“Наші результати вимагають проведення масштабніших досліджень, які б оцінювали різні дози мелатоніну та довгострокові наслідки його використання. Якщо подальші дослідження підтвердять ці дані, прийом мелатоніну може стати ефективною стратегією для зменшення ризику розвитку раку серед працівників нічних змін.”

Дослідники також наголошують на важливості оцінки довгострокової ефективності цієї стратегії, оскільки працівники нічних змін можуть змушені приймати мелатонін протягом багатьох років для максимального зменшення онкологічних ризиків.