Український телекомунікаційний портал

Компанія Hubble Network встановила перше в історії з’єднання Bluetooth безпосередньо з орбітальним супутником. Можна говорити про технологічний прорив, який відкриває потенційні можливості підключення мільйонів пристроїв по всьому світу, які тепер зможуть отримати надійне з’єднання в будь-якій точці земної кулі.

Hubble Network вивела на орбіту свої перші два супутники в рамках місії SpaceX Transporter-10 у березні, відтоді компанія підтвердила, що приймає сигнали від вбудованих 3,5-мм чіпів Bluetooth на відстані понад 600 кілометрів.

Можливість підключення Bluetooth-пристроїв до супутників відкриває широкі можливості. Насамперед так можна підключити пристрої Інтернету речей (IoT) — сучасні рішення споживають чимало енергії та дороги в експлуатації, в тому числі через необхідність їхнього підключення до інтернету через стільникову мережу або через дротове підключення. А за допомогою супутникового Bluetooth пристрою IoT можна зробити більш енергоефективним і отримати стабільне з’єднання.

Крім пристроїв IoT, потенційні сфери застосування мережі Hubble, на думку розробників, дуже широкі: моніторинг логістичних ланцюжків, «розумні» нашийники для домашніх тварин, дитячий GPS-годинник, контроль запасів на складах та багато іншого. Спочатку компанія планує зосередитися на галузях, які потребують безперервного моніторингу. Наприклад, це може бути нафтогазова промисловість, IoT, сільське господарство, медичні установи та охоронні системи.

Для підключення до мережі клієнтам потрібно лише інтегрувати стандартні Bluetooth чіпи з прошивкою Hubble у свої пристрої, щоб ті автоматично підключилися до супутників.

Нагадаємо, Hubble Network була заснована у 2021 році співзасновником Life360 Алексом Харо (Alex Haro), засновником Iotera Беном Уайлдом (Ben Wild), який продав свій стартап Ring, та аерокосмічним інженером Джоном Кімом (John Kim). Спочатку ідея Bluetooth-з’єднання супутника здавалася чимось нереальним, враховуючи обмежений радіус дії технології. Проте команда розробила унікальне програмне та апаратне рішення, що дозволяє подолати ці обмеження.

Цього літа Hubble Network планує запустити третій супутник у рамках місії SpaceX Transporter-11 та четвертий – у рамках Transporter-13. Усі ці чотири супутники становитимуть те, що Харо назвав «бета-сузір’ям». Наступні 32 супутники планується запустити одночасно у четвертому кварталі 2025 року або на початку 2026 року.

Минулого року вчені виявили у складі атмосфери екзопланети за 124 світлові роки від Землі диметилсульфід — сполуку, яку на нашій планеті вміють синтезувати тільки живі організми. Автори нової роботи за допомогою досить витончених методів поставили під сумнів його наявність там.

Червоний карлик K2-18 лежить порівняно близько до Сонця, при цьому був відкритий тільки у 2015 році, тому що при масі, яка наполовину менша за сонячну, поступається нашій зірці за світністю більш ніж у 40 разів. Навколо карлика обертається планета K2-18 b — перша з усіх планет, що лежать у зоні, що жила, чию атмосферу вдалося проаналізувати «на просвіт». За допомогою такого методу астрономи з’ясовують, як саме атмосфера планети поглинає випромінювання своєї зірки і на цій основі роблять висновки про її склад.

Планета K2-18 b по діаметру у 2,61 раза більша за Землю, а за масою перевищує її в 8,63 раза. Її щільність, що оцінюється, — всього 2,67 тонни на кубометр, приблизно вдвічі нижче земної і приблизно на 70 відсотків більше, ніж у Нептуна. Такі тіла часто називають субнептунами. Одночасно ця планета знаходиться надто близько до своєї зірки, щоб бути повним аналогом Нептуна. Зокрема, вона повинна бути теплішою за Землю.

Більш ранні спостереження дали астрономам ясне розуміння, що на K2-18 b є досить серйозна, переважно воднева, атмосфера. У ній також вдалося знайти сліди метану та вуглекислого газу, разом вони дають до одного відсотка атмосфери.

Минулого року було заявлено відкриття у місцевій атмосфері диметилсульфіду. Він добре знайомий кожному, оскільки саме це з’єднання сірки надає своєрідний підбадьорливий запах морського повітря. Джерело диметилсульфіду у нас — водорості та фітопланктон, які виділяють його як відходи життєдіяльності. Хоча це з’єднання можна отримати неорганічним шляхом, необхідні цього методи майже нереалізовані поза лабораторії чи сфери промисловості. Звичайно, це породило надію на існування на K2-18 b хоча б примітивного життя.

Нещодавно вчені з Каліфорнійського університету в Ріверсайді (США) опублікували в The Astrophysical Journal Letters роботу, де показали, що наявність диметилсульфіду на K2-18 b навряд чи реальна.

Для цього вони взяли дані космічного телескопа Джеймс Вебб, в яких раніше інші вчені знайшли сліди диметилсульфіду, і проаналізували їх повторно. За допомогою моделювання дослідники показали, що введення в дані достатньої кількості метану робить їх невідмінними від спостережень, за якими виявили диметилсульфід.

Причина в тому, що смуги поглинання випромінювання метану і диметилсульфіду частково перетинаються. Якщо джерела надходить багато випромінювання, можна відрізнити одне з’єднання від іншого. Але K2-18 дуже тьмяна зірка, від якої до нас доходить трохи електромагнітних хвиль.

Інша можливість виявлення — якщо диметилсульфіду в атмосфері K2-18 b було б досить багато. Автори нової наукової роботи спробували розрахувати, який рівень концентрації цього з’єднання дав досить потужний сигнал у даних «Джеймса Вебба». На жаль, виявилося, що для цього концентрація диметилсульфіду там має бути у 20 разів вищою, ніж на Землі. Це практично нереальний рівень, оскільки таких концентрацій фітопланктону чи водоростей у реальній біосфері забезпечити не вдасться.

І все ж таки нотка оптимізму в новому дослідженні є. Протягом 2024 року «Джеймс Вебб» задіює ще один свій інструмент для пошуку диметилсульфіду на K2-18 b, який раніше для цього не використовувався. Його область чутливості – хвилі з довжиною від дев’яти до 13 мікрометрів. Раніше той же телескоп вивчав субнептун у діапазоні близько 3,4 мікрометра. З урахуванням нового діапазону можна буде точно сказати, є там подібне з’єднання в земних концентраціях чи ні.

Зазначимо, що із загальних міркувань можливість існування життя земного типу на K2-18 b є глибоко неочевидною. Водень є потужним парниковим газом, а атмосфера цієї планети, схоже, має велику товщину. Отже, реальна температура на її поверхні набагато вища, ніж на Землі в будь-якій точці історії, і теоретично може перевищувати 100 градусів Цельсія. У поєднанні з великим тиском на дні місцевого атмосферного океану, вода там може перебувати в суперкритичному стані.

Як мінімум фотосинтезуюче життя у відомих нам формах несумісне з такими умовами. А якщо немає фотосинтезу — виділяти диметилсульфід нікому. Якщо ж, попри загальні міркування, це з’єднання на K2-18b виявлять, вченим доведеться суттєво переглядати свої уявлення про саме життя, особливо про діапазон умов, у яких вона можлива.

Минулого вівторка в Чилі офіційно відкрилася Атакамська обсерваторія Токійського університету (TAO) — її проектування та будівництво зайняли 26 років. Розташований на висоті 5640 м на горі Чахнантор у пустелі Атакама в Чилі оптико-інфрачервоний телескоп TAO з апертурою діаметром 6,5 м став найвищим у світі телескопом.

TAO замінив зменшену версію себе — раніше титул найвищого носив телескоп MiniTAO. Новий об’єкт перевершує обсерваторію Чакалтайя, що належить Мадридському університету, розташовану на однойменній горі в Болівії на висоті 5220 м. Наступні три рекордсмени з п’ятірки найбільш високогірних знову розташовані в Атакамі: обсерваторія Джеймса Екса (James Ax Observatory smology Telescope, 5190 м) та обсерваторія Льяно-де-Чахнантор (Llano de Chajnantor Observatory, 5104 м). Багато найбільших обсерваторій світу побудовано у високогірній північно-східній частині Чилі недалеко від Болівії через ясне небо в цій місцевості. Розвитку проектів також сприяють податкові пільги.

Високе розташування означає знижену вологість повітря: TAO охоплює «багато довжини хвиль ближнього інфрачервоного діапазону «, а також середньохвильовий діапазон — на це не здатний жоден інший наземний телескоп. Такі наземні обсерваторії здатні робити знімки космосу з більш високою роздільною здатністю завдяки більшій апертурі, ніж у їх космічних аналогів. Телескоп використовуватиметься для вивчення «зародження галактик та походження планет» з 2025 року. Він також може покращити спостереження найближчого телескопа ALMA, вивчаючи ті ж об’єкти в інших довжинах хвиль, щоб дати дослідникам нову інформацію.

За очевидні переваги ТАО, розташованого на такій великій висоті, доведеться розплачуватись, бо люди не пристосовані до життя в таких умовах. Будівники, що працювали над зведенням телескопа, проходили медичні огляди і регулярно дихали киснем. Зайнятим на об’єкті фахівцям також доведеться вживати запобіжних заходів, щоб уникнути симптомів висотної хвороби, пов’язаної з кисневим голодуванням. Вчені припускають, що телескоп переважно управлятиметься у віддаленому режимі з нижньої бази, і це допоможе уникнути подібних проблем.

Ракета Falcon 9 запустила два супутники компанії Maxar 2 травня з бази космічних сил Ванденберг у Каліфорнії. Потім перший ступінь Falcon 9 B1061 в 20-й раз благополучно повернувся на Землю, здійснивши вертикальне приземлення на майданчик приблизно через 8,5 хвилин після старту.

Таким чином, вже третій ступінь Falcon 9 здійснив 20-й політ за 19 днів. Крім того, це новий рекорд багаторазового використання стулки обтічника – на її рахунку 16 польотів.

За підсумками вчорашнього запуску, верхній ступінь ракети вивела  на орбіту супутники Maxar WorldView Legion. Перший апарат був розгорнутий через 13 хвилин після старту, другий — ще через 3,5 хвилини.