Відкритий у 1977 році Хірон формально відносять до класу кентаврів — «проміжного» типу малих тіл між астероїдами та кометами, що переміщається орбітами в галузі газових гігантів. Увагу астрономів Хірон привертає давно, проте детально «розглянути» його вдалося лише зараз: за допомогою космічної обсерваторії «Джеймс Вебб» на поверхні кентавра виявили цілий «набір» летючих сполук, а також низку складніших органічних молекул. Нічого подібного до таких небесних тіл раніше не знаходили.

Через вплив гравітації Юпітера та Сатурна кентаври періодично «мігрують» до Сонця, де деякі з них виявляють кометоподібну активність (викиди газу та пилу, поява коми та хвоста). Хірон, діаметром 215 кілометрів, кілька разів поводився подібно до комети на великих відстанях від зірки, тобто майже в найдальшій від Сонця частині своєї орбіти (афелії). Така поведінка нетипова для класичних комет — їхня активність, як правило, пов’язана з нагріванням на відносно невеликій відстані від Сонця. Однак дані спостережень за Хірон показали, що джерелом активного викиду газу може бути не тільки вода, але й інші леткі речовини. Точна причина цих процесів досі залишалася загадкою.  

Нещодавно міжнародна дослідницька група під керівництвом Ноемі Пінілья-Алонсо (Noemí Pinilla-Alonso) з Університету Ов’єдо (Іспанія) та астронома Чарльза Шамбо (Charles Schambeau) провела спектральний аналіз спостережень, отриманих за допомогою космічного телескопа «Джеймс Уе такі леткі сполуки, як вуглекислий газ (CO₂), монооксид вуглецю (CO), метан (CH₄), а також складніші органічні сполуки. 

Метан при цьому зафіксували не лише у вигляді льоду, а й у газовій фазі, що вкрай незвично для небесного тіла, розташованого майже втричі далі від Сонця, ніж Юпітер. Спостереження за Хіроном велися починаючи з липня 2023 року за допомогою спектрографа NIRSpec у широкому діапазоні довжин хвиль. Результати наукової роботи представлені в журналі Astronomy & Astrophysics. 

Несподіванкою для вчених стали знайдені на поверхні кентавра ознаки аморфного водяного льоду (вода у стані твердої аморфної речовини, молекули якої розташовані випадковим чином), що відрізняється від звичної «кристалічної» води, яка раніше виявлена ​​на поверхні транснептунових об’єктів і деяких комет. Перехід до аморфної форми означає, що лід міг формуватися або зберігатися за дуже низьких температур.  

Вуглекислий газ у твердій фазі на поверхні Хірона також виділявся в газову оболонку навколо об’єкта, проте найбільше астрономів здивували флуоресцентні лінії метану в газовій фазі: речовина не лише знаходилася на поверхні у формі льоду, а й активно «випаровувалась». При цьому газоподібний CO у спостереженнях не виявили, однак у льоду він був. Серед важчих органічних сполук знайшли етан, пропан та ацетилен: раніше ці речовини на малих тілах не зустрічалися. 

Результати, тим не менш, залишають відкритим питання, чому «летючі» і, здавалося б, речовини, що вимагають більшого нагріву, випаровуються на таких відстанях від Сонця. Згідно з однією із запропонованих у статті гіпотез, метан та інші гази були «законсервовані» у внутрішніх шарах аморфного водяного льоду, а отже навіть при невеликому підвищенні температури частина газів могла вивільнитися назовні. 

Відкриття змінює уявлення про кометну активність на великих відстанях від Сонця, а наявність складних органічних молекул дає вченим підказки про хімічні процеси в холодній зовнішній частині протопланетного диска. Подальші спостереження за кентавром допоможуть краще зрозуміти, як формувалися та еволюціонували подібні до Хірона тіла, а також дізнатися їхню роль у глобальній «хімічній картині» Сонячної системи.

Нова американська місячна програма «Артеміда» передбачає будівництво на Місяці бази, де можна буде жити тижнями. Для створення ідеальної концепції майбутнього місячного міста NASA організувало спеціальний проект зі збирання найкращих пропозицій від американських вчених. Нещодавно один з університетів США представив варіант спеціального центру місячної інфраструктури, в якому електрика має передаватися за допомогою лазерних променів, а більшу частину робіт автоматично роблять планетоходи, схожі на павуків.

Під час першої за останні півстоліття висадки на Місяці в рамках місії «Артеміда III» астронавтам належить провести на природному супутнику Землі кілька днів, але надалі постає завдання організувати там усі умови для багатотижневого життя та дослідницької діяльності. Політ екіпажу «Артеміда III» планується на 2027 рік. Тим часом ще не вирішено багато питань. Наприклад, для астронавтів повністю не готовий скафандр, не побудований місяцемобіль, не створені способи боротьби з електризованим місячним пилом, що всюди налипає, не продумані проблемні умови освітлення біля Південного полюса Місяця, а саме там і належить будувати базу: там багато покладів водяного льоду, а з води можна отримати водень та кисень, тобто ракетне паливо.

Разом з NASA американську місячну базу проектують найкращі уми США: багато університетів країни направили в агентство свої детально опрацьовані проекти всього, що знадобиться астронавтам Артеміди. Свій шанс взяти участь у створенні історії нещодавно отримала команда молодих вчених — студентів Іллінойського університету в Урбані-Шампейні: вони розробили для американської місячної програми проект цілого центру інфраструктури під назвою THEIA — «Тейя»: на честь міфічної матері Селени, богині Місяця. За задумом, «материнська турбота» про дослідників Місяця полягатиме у вирішенні чотирьох найважливіших питань: електрика, зв’язок, транспорт та освоєння місячних ресурсів.

Концепція передбачає встановлення на базі семи висувних веж, які у розгорнутому вигляді мають висоту по 100 метрів. На цих вежах закріплені сонячні панелі, які виробляють по 100 кіловат електрики кожна, система лазерної передачі енергії, освітлювальні прилади та засоби зв’язку. Таким чином, це одночасно і постійне джерело електрики, і, по суті, стільникові вежі. Для зв’язку із Землею продумано дві станції на поверхні. Щоправда, однією з них через особливості розташування не можна буде користуватися постійно.

Встановлювати та розгортати все це мають спеціальні «багаторукі» місяцеходи. Вони схожі на павуків та оснащені лопатами, пристроями захоплення та навіть технікою для спікання – скріплення та ущільнення матеріалів при високій температурі. З їх допомогою можна прокладати та підключати кабелі, а ще це в повному розумінні слова всюдихід – переповзає практично будь-яку перешкоду. Цю корисну машину думають використовувати і як «швидку допомогу» у разі якоїсь проблеми в астронавта, застрягання десь місяцехода тощо. Додатково для оперативного перевезення вантажів пропонують і засоби пересування іншого типу.

Для зберігання обладнання в центрі THEIA заплановано тент об’ємом тисячу кубометрів: металевий каркас і багатошарова тканина з кевларом — особливо міцним волокном, яке, до речі, використовують для скафандрів. Як лабораторію пропонують використовувати такий самий надувний модуль, який на основній базі «Артеміди» служить житловим.

Зрештою, передбачено все необхідне для видобутку сировини та виробництва з неї корисних матеріалів: машини для збирання реголіту, пристрій для електролізу, сховище для одержаних ресурсів та, звісно, ​​власні джерела живлення — ядерні реактори. Їх має бути загалом чотири: два для «рудника» і два як допомога вищезгаданим вежам із сонячними батареями. Що і з чого мають намір видобувати: по-перше, водень і кисень з місячної води, а по-друге, алюміній, кремній, кальцій і знову ж таки кисень з мінералу під назвою анортит (CaAl₂Si₂O₈).

За даними авторів концепції, базовий набір всієї цієї інфраструктури разом із вежами, реакторами та місяцеходами важить загалом 72 з половиною тонни, і це чудово вкладається у 100-тонний ліміт вантажопідйомності місячної версії космічного корабля Starship. Отже, вся концепція повністю спирається на те, що саме його використовують як міжпланетний транспорт.