Чи замислювалися ви колись, скільки насправді видів тварин топче нашу планету? Не тих, що бачимо в зоопарках чи документалках — левів, слонів, пташок всяких. А всіх-всіх? Включаючи крихітних комашок під ногами, дивних створінь у ґрунті, невловимих нічних мешканців лісів? Порахувати їх — завдання, чесно кажучи, майже нездійсненне. Адже багато хто з них так і норовить сховатися від цікавих очей вчених.
Але ж наука не стоїть на місці! Нещодавно група дослідників з кількох крутих університетів та природоохоронних центрів (там і Імперський коледж Лондона засвітився, і UCL, і канадці з Далхаузі, і навіть фахівці з ООН) запропонувала новий спосіб зазирнути в це приховане царство життя. Вони не стали бігати із сачками по всьому світу — натомість вони створили хитромудру комп’ютерну модель. Щось подібне до глобального прогнозу погоди, але тільки для живих істот.
І ось тут починається найцікавіше. Ця модель допомогла вченим відповісти на два давні питання, які, зізнатися, давно не давали спокою біологам:
- Скільки взагалі видів наземних тварин (тобто тих, хто мешкає на суші, а не у воді) існує на Землі?
- І як швидко вони, так би мовити, «розмножуються» щодо появи нових видів? Ну, знаєте, еволюціонують.
Результати вийшли… приголомшливими. Модель припускає, що на суші живе десь від одного до трьох мільйонів видів тварин.
Стоп-стоп. Хвилинку. Офіційно наука знає близько мільйона видів всіх тварин, включаючи морських. А тут лише наземних до трьох мільйонів? Саме так! Виходить, що переважна більшість наших сусідів по планеті — це справжні невидимки, які ще не відкриті і не описані наукою. Живуть собі тихесенько і вус не дмуть. Вражає, правда?
Але модель не просто порахувала поголів’я. Вона підкинула й іншу їжу для роздумів. Виявилося, що швидкість появи нових видів (вчені називають це видоутворенням) сильно залежить від розміру тварини. Маленькі істоти — всякі там жучки, павуки, дрібні гризуни — еволюціонують набагато швидше за своїх великих побратимів. У них начебто більше шансів породити щось нове та незвичайне за короткий термін.
А ще з’ясувалась цікава деталь про раціон. Якщо взяти тварин приблизно одного розміру, то хижаки (ті, хто їсть інших тварин) виявилися «просунуті» в плані швидкості еволюції. Швидше, ніж травоїдні чи всеїдні. Чому так? Ну, може, постійна гонка озброєнь «хижак-жертва» підганяє їх швидше змінюватись і адаптуватися? Тут над чим подумати.
Як їм вдалося отримати такі цифри, не виходячи з лабораторії? Вони поєднали дві вже відомі наукові ідеї, але зробили це по-новому.
Перша – це так звана модель Медінглі. Грубо кажучи, це така складна програма, яка намагається передбачити, скільки і яких живих істот може мешкати в різних куточках планети з огляду на клімат, рослинність та інші умови. Щось подібне до глобальної карти щільності населення для тварин.
Друга – нейтральна теорія біорізноманіття. Ця теорія допомагає зрозуміти, скільки видів може ужитися на одній території, пов’язуючи це з тим, як швидко з’являються нові види і скільки там живе особин.
І ось дослідники взяли ці дві концепції і бац! — об’єднали їх. Вийшов потужний інструмент, який враховує і те, де і скільки тварин може жити (спасибі моделі Медінглі), і те, як їх видова різноманітність змінюється згодом (дякую нейтральній теорії). Професор Джеймс Розінделл, один з авторів, вважає, що саме в цьому поєднанні і криється головний потенціал їхньої роботи.
Звичайно, дізнатися, що поряд з нами живуть мільйони невідомих видів — це вже круто. Але це дослідження має і цілком практичне значення. Розумієте, ця модель не просто миттєвий знімок. Її можна використовуватиме прогнозів. Що буде з біорізноманіттям, якщо зміниться клімат? А якщо люди продовжать вирубувати ліси чи осушувати болота? Які види будуть під загрозою? Де саме на планеті ситуація буде найнапруженішою?
Маючи такий інструмент, вчені зможуть прораховувати різні сценарії майбутнього. А це, своєю чергою, допоможе нам приймати більш виважені рішення про те, як зберегти життя на Землі у всьому її дивовижному різноманітті. Адже знати ворога (в цьому випадку — загрози для природи) в обличчя — це вже половина справи, чи не так?
Тож наступного разу, гуляючи парком чи лісом, згадайте: просто під вашими ногами, на гілках над головою, у траві — кипить невидиме життя мільйонів істот, про які ми поки що навіть не здогадуємося. І добре, що наука шукає способи дізнатися про них більше і допомогти їм вижити в нашому світі, що швидко змінюється.
