Композитор Софі Кастнер перетворила дані з галактичного центру Чумацького Шляху на музику. Її твір «Де сходяться паралельні лінії» черпає натхнення з образу центрального регіону нашої галактики.
Цей образ був зафіксований на різних довжинах хвиль світла – рентгенівських, інфрачервоних та оптичних – космічними телескопами Чандра, Хаббл та Спітцер. У результаті композиції можна почути звукові відображення безлічі об’єктів і структур, що у цьому регіоні, наприклад, газових бульбашок, ядер зірок, смуг пилу і зоряних ясел.
Замість спроби передати звукове враження від всього складного зображення у його повному обсязі, Кастнер вирішила зосередитись на трьох ключових елементах. Перший — це подвійна зоряна система, виявлена в рентгенівському діапазоні, позначена яскравою синьою кулею зліва на зображенні. Другий – група дугоподібних структур. І третій — найвеличніший із усіх — надмасивна чорна діра Стрілець А*, прихована в серці нашого Чумацького Шляху.
«Моєю метою було привернути увагу слухача до невеликих подій у рамках всього набору даних», — поділилася Кастнер про сприйняття композиції.
Однак виникає питання про те, як дані, отримані за допомогою телескопів, можуть бути перетворені на звукові хвилі, адже в космосі немає повітря для поширення звуку. Звукові коливання передаються через атоми й молекули, що у повітрі Землі. Однак у космосі, де панує вакуум, немає атомів.
Для подолання цієї перешкоди та перетворення космічних даних на звукові сигнали в Центрі рентгенівської астрофізики NASA запущено проект звукової екстракції. Вчені розробляють методи перетворення даних на звук, щоб люди могли почути результати космічних спостережень і сприймати їх через слух. За допомогою цього проекту отримано інтерпретацію звукових хвиль для різних космічних явищ, таких як наднові, галактичні групи та туманності.
Музика, що з космічними зображеннями, є інтерпретацію даних, а чи не пряму передачу звуків, що у космосі. Це — твір, заснований на науковій інформації про космічні об’єкти, який є новим способом сприйняття, що дозволяє людям взаємодіяти з нічним небом через музику.
«Накопичення містить достатню кількість газу, що охоплює сотні або навіть тисячі галактик, що надає середовище для поширення звукових коливань», — повідомляє команда дослідників NASA.
Так, минулого року вченим вдалося визначити, що чорна діра в скупченні Персея оточена газом, який створює необхідний тиск для передачі звукових хвиль, які можуть зареєструвати наукові прилади.
Ці коливання були перетворені на реальні музичні ноти, але виявилося, що у них дуже низька частота — на 57 октав нижче за середнє «до». Це дуже низько для сприйняття людським слухом. Тому команда синтезувала сигнали до частоти, доступної для людського слуху, збільшуючи їх частоту попарно на 57 і 58 октав вгору (це в 144 квадрильйон і 288 квадрильйонів разів вище їхньої вихідної частоти). Результати звуків були точним відображенням очікуваних проявів чорної діри.