Чверть століття дослідники сперечаються, навіщо ацтеки використовували невеликий музичний інструмент як черепа. Одні стверджують, що його звуки лякають людей, інші чують у ньому лише шум вітру. Автори нової наукової роботи перевірили, як наші сучасники реагують на звуки свистка смерті.
Перший предмет, який пізніше назвали свистком смерті, археологи знайшли у 1999 році під час розкопок храму в стародавньому місті Тлателолько (Мексика). У гробниці виявили останки молодика, якого, швидше за все, принесли в жертву. У руці вбитого був затиснутий маленький свисток у формі черепа, виготовлений з глини.
З того часу різні дослідні групи знайшли багато інших таких предметів — переважно в ацтекських гробницях, що датуються 1250-1521 роками. Найчастіше вони входили у похоронний інвентар жертв ритуальних убивств.
Першу знахідку визнали простою ритуальною прикрасою, але коли їх стало багато, то з’ясувалося, що отвори в цих предметах зроблені однаково, як у музичних інструментах. Вчені спробували витягти з них звуки і виявилось, що думки слухачів про звучання незвичайного інструменту сильно розходяться.
В одних такі звуки викликали незрозумілий страх, інші брали це за войовничий крик людини, а хтось взагалі чув тільки шелест вітру. Вчені з Цюріхського університету (Швейцарія) вирішили дізнатися, як людський мозок реагує на звуки, які видаються цими унікальними свистульками. Стаття з результатами їхньої роботи опублікована в журналі Communications Psychology.
Для дослідження набрали добровольців, яких попросили послухати свист ацтеків. Що за предмети видають ці звуки, експериментатори не пояснили, тобто люди не знали про специфічну історію та назву музичного інструменту.
У справжні древні свистки смерті дмуть, звичайно, ніхто не став. Існують відео- та аудіозаписи, які робили археологи та перші випробувачі свистків. Автори нової роботи звернули увагу, що у справжні свистки завжди дмухали із середньою силою. Але нам зовсім незрозуміло, як сильно у них нагнітали повітря ацтеки. Тому, крім аудіозаписів оригінальних свистків, вчені зробили ще записи звуків, які витягли з добре виконаних реплік. У них дмухали з різною силою, створюючи як низький, так і високий тиск повітря у свистку.
Добровольцям дали послухати отримані звуки, при цьому спостерігали за їхньою мозковою активністю. Після прослуховування людей попросили описати свої почуття. Виявилося, ці незвичайні інструменти видавали звуки, які слухачі сприймали як неприємні та лякаючі.
Страх, випробуваний добровольцями, був настільки сильним, що змушував їх забувати про справи і негайно реагувати на небезпеку. Приладові спостереження над роботою мозку збіглися з цим описом. Коли лунав свист, учасники експерименту відчували підвищену активність у слухових відділах мозку. Одночасно моніторинг мозкових хвиль показав, що слухова кора була приведена в стан підвищеної готовності, тобто мозок сприймав звуки свисту як загрозливі.
Дослідники вважають, що ацтеки розуміли лякаючу природу свистків у формі черепа і знаходили способи використовувати це у своїх інтересах. Запитання: як саме? Раніше після перших експериментів зі свистками деякі археологи припустили, що ацтекські воїни дмухали в них на полі бою, залякуючи ворогів.
Результати дослідження швейцарських учених таке застосування практично виключають: звуки однаково діють усім людей, залякуючи і ворогів, і друзів. Автори статті вважали, що, швидше за все, свистки використовувалися в ритуальних та церемоніальних цілях, тому невипадково їх найчастіше знаходять у похованнях жертв ацтеків.
Враховуючи те, що було виявлено про вплив свистків на людський мозок, можливо, в них дмухали під час жертовних ритуалів, щоб відлякати злих духів або інші види темних сил, які могли напасти на померлого під час переходу на інший бік. Це дослідження було опубліковано в
Communications Psychology.