З 1610 року вчені стежать за кількістю та розташуванням плям на Сонці за допомогою телескопів. Саме завдяки цим спостереженням ми знаємо історію циклів активності світила. У цій активності були аномальні періоди. Пояснити одну з «несостиковок» у сонячних циклах вдалося за допомогою малюнків Йоганна Кеплера.
У 1609 році в книзі Phaenomenon singulare sede Mercurius in Sole німецький астроном Йоганн Кеплер описав крапку на Сонці, яку він прийняв за Меркурія. Потім сам учений відкликав публікацію, визнавши свій висновок хибним. Насправді це була група сонячних плям. І головне — Кеплер спостерігав її 1607 року, ще до початку використання телескопів.
Міжнародна група дослідників під керівництвом вчених із Нагойського університету (Японія) вивчила замальовки Йоганна Кеплера з погляду їхньої наукової цінності. Результати опубліковані в журналі The Astrophysical Journal Letters.
«Оскільки ці спостереження проводилися не через телескоп, їх завжди розглядали лише в контексті історії науки і не використовували для кількісного аналізу сонячних циклів у XVII столітті. Адже це найстаріша замальовка сонячних плям, зроблена за допомогою інструментів та проекції», — пояснив Хісасі Хаякава, головний автор нової роботи.
За словами вченого, вони з колегами зрозуміли, що, якщо їм вдасться обчислити час і місце проведення спостережень Кеплером і визначити нахил Сонця на малюнку, можна обчислити точне розташування сонячних плям і фазу сонячного циклу в 1607 році.