Проблема первородства зірок і чорних дірок — це свого роду проблема курки та яйця. Що виникло раніше? Ми бачимо, як масивні зірки перетворюються на чорні дірки – це доведений факт. Одночасно з цим ми помічаємо в ранньому Всесвіті присутність надмасивних чорних дірок, які просто не встигли б вирости до мас, що реєструються. «Джеймс Вебб», схоже, готовий дати відповідь на цю загадку.
Днями в журналі The Astrophysical Journal Letters була опублікована робота, в якій група вчених з Університету Джона Хопкінса в США і Університету Сорбонни у Франції зібрала дані «Уебба» за виявленими в ранньому Всесвіті чорними дірками і представила більше доказів на користь та чорних дірок. Ці дані будуть набиратися і доповнюватися новими спостереженнями, що дозволить згодом створити струнку теорію еволюції об’єктів у Всесвіті та її самому.Вчені звернули увагу, що «Вебб» виявив одну надмасивну чорну дірку через 470 млн років після Великого вибуху, а іншу – через 400 млн років. Масу останньої було визначено на рівні 1,6 млн. сонячних. Вона знаходилася в центрі галактики, яка була легша, ніж дірка в її серцевині. Чорна діра подібної маси не могла зрости до фіксованого значення. З того, що ми спостерігали, чорні дірки виникали після колапсу зірок масою понад 50 сонячних. Нічого подібного в ранньому Всесвіті не могло статися, щоб проявився ефект, що спостерігається там — крихітна галактика, зібрана навколо СЧД.