Тепер дослідникам вдалося розкрити одну з головних загадок давнього ювелірного мистецтва — унікальну техніку обробки золота, яка створювала ефект філіграні без використання дроту.

Загадкова техніка без дроту

Дослідження, опубліковане в журналі NPJ Heritage Science, описує метод під назвою Jin zhe si, який згадується в історичних джерелах, але до цього моменту ніколи не був відтворений на практиці.

Філігрань зазвичай виготовляється з тонких металевих дротів, які скручуються та спаюються у складні візерунки. Однак у випадку техніки Jin zhe si жодного дроту не використовували — весь ефект досягався завдяки роботі з надтонкими листами золота.

Як виглядали прикраси

Команда дослідників з Китайського університету геонаук вивчала золоту сережку, знайдену в гробниці принца Чжу Цзайжуна, який помер у 1545 році.

Прикраса мала форму подвійної гарбузоподібної підвіски, виготовленої з тонкого золота, з декоративними листям та рослинними елементами, що звисали з гачка.

Під мікроскопом вчені виявили, що поверхня виробу має рівномірну хвилясту структуру, утворену шляхом багаторазового згортання надтонких золотих пластин. Усередині не було жодного каркаса чи заповнювача — лише складена структура самого металу.

Відтворення давньої технології

Використовуючи археологічні дані та історичні записи, дослідники змогли реконструювати весь процес виготовлення прикраси. У результаті їм вдалося створити точну копію сережки, яка майже повністю збігалася з оригіналом за формою, вагою та текстурою — різниця становила лише близько одного грама.

Цікаво, що експерименти з іншими металами, зокрема сріблом та алюмінієвою фольгою, не дали результату: матеріали рвалися або втрачали форму під час згортання.

Натомість чисте золото виявилося унікальним — воно витримувало багаторазове згинання без тріщин і зберігало складну «плісировану» структуру.

Чому саме золото

Дослідники зазначають, що саме фізичні властивості золота зробили цю техніку можливою. Воно надзвичайно пластичне і здатне витримувати екстремальне тонке оброблення без руйнування структури.

Саме це дозволяло стародавнім майстрам створювати складні декоративні форми без використання дроту, досягаючи ефекту, схожого на філігрань, але зовсім іншим способом.

Швидкість і майстерність

За оцінками науковців, після опанування техніки досвідчений ювелір міг виготовити одну таку сережку приблизно за день. Це свідчить про високу ефективність стародавнього ремесла, яке поєднувало точність і швидкість.

Водночас дослідники наголошують: Jin zhe si не є різновидом філіграні, а окремою технологією, яка лише візуально створює схожий ефект.

Відтворення цієї техніки не лише проливає світло на майстерність ювелірів династії Мін, але й демонструє, наскільки інноваційними могли бути стародавні ремісники. Сьогодні ця знахідка відкриває нові можливості для розуміння історії металургії та може надихнути сучасних майстрів на відродження забутих технологій.

Майже кожне друге підприємство опиниться під загрозою

За результатами опитування, 46% компаній заявили, що у разі тривалого припинення роботи хмарних сервісів рано чи пізно будуть змушені призупинити свою діяльність. Особливо показовим є те, що 9% підприємств не змогли б продовжувати роботу практично відразу після початку масштабного збою.

У середньому компанії оцінюють свою здатність працювати без доступу до хмарної інфраструктури приблизно у 78 годин. Після цього більшість бізнес-процесів починають зазнавати критичних порушень. Водночас близько чверті опитаних вважають, що навіть тривала недоступність хмарних сервісів не становитиме серйозної загрози для їхнього бізнесу.

Хмара стала основою цифрової інфраструктури

За останні роки дедалі більше корпоративних сервісів перейшли до хмарних платформ. Сьогодні від них залежать:

• офісні програми;
• корпоративні засоби комунікації;
• бази даних;
• сервіси штучного інтелекту;
• інші цифрові бізнес-системи.

Саме тому навіть короткочасні перебої можуть швидко позначитися на роботі підприємств.

Компанії вже стикаються зі збоями

Дослідження також свідчить, що проблема не є суто теоретичною. За останній рік 28% компаній, які використовують хмарні сервіси, вже переживали масштабні перебої в їхній роботі.

Це змушує бізнес дедалі активніше інвестувати у резервні рішення та плани дій на випадок надзвичайних ситуацій.

Як підприємства захищаються

Щоб мінімізувати ризики, компанії впроваджують різні механізми захисту. Серед найпоширеніших:

• плани аварійного відновлення роботи;
• резервне копіювання важливих даних поза хмарною інфраструктурою;
• постійний моніторинг доступності хмарних сервісів;
• локальні резервні системи для критично важливих процесів;
• розподіл застосунків між кількома платформами або дата-центрами.

Такі рішення дозволяють скоротити час простою та швидше відновити роботу після збою.

Хмарні технології залишаються незамінними

Попри потенційні ризики, більшість компаній не планують відмовлятися від використання хмарних сервісів. Натомість бізнес дедалі більше уваги приділяє підвищенню стійкості ІТ-інфраструктури та створенню резервних сценаріїв роботи.

Дослідження Bitkom, у якому взяли участь 603 компанії з Німеччини із чисельністю від 20 працівників, демонструє, що питання безперервної роботи цифрових сервісів стає одним із ключових викликів для сучасного бізнесу.

За словами компанії, U1 є першим у світі повнорозмірним надреалістичним гуманоїдом, створеним із розрахунком на масове виробництво. Робот має металевий каркас, покритий матеріалом, що імітує людську шкіру, а також оснащений камерами, мікрофонами та численними сенсорами, які допомагають взаємодіяти з користувачем.

Вартість базової моделі становить 119 800 юанів (приблизно 16,7 тисячі доларів США), тоді як версія Ultra з розширеними можливостями коштує 990 000 юанів (майже 138 тисяч доларів).

Однією з головних особливостей робота є можливість індивідуального налаштування зовнішності. За бажанням покупця U1 може отримати зачіску, риси обличчя та стиль одягу, що нагадуватимуть близьку людину, відому особистість або навіть вигаданого персонажа.

Робот працює на базі власної системи штучного інтелекту компанії. Він здатний підтримувати природне спілкування, запам’ятовувати вподобання власника та поступово адаптуватися до його характеру. Якщо система помітить ознаки втоми або стресу, вона запропонує слова підтримки чи порадить відпочити.

Також U1 може нагадувати про прийом ліків, стежити за деякими показниками самопочуття, допомагати планувати день або навіть запропонувати разом переглянути футбольний матч чи інший контент.

Водночас компанія наголошує, що робот не призначений для виконання домашньої роботи. Він не прибирає, не готує їжу й не розрахований на інтимні стосунки, хоча розробники не виключають появи нових функцій у майбутньому.

Основною аудиторією новинки UBTech називає самотніх людей та осіб похилого віку. За оцінками компанії, лише в Китаї потенційними покупцями можуть стати понад 440 мільйонів людей.

Попит на новинку вже виявився значним. За словами представників компанії, на момент презентації було оформлено понад 13 тисяч попередніх замовлень, а перші поставки клієнтам планують розпочати вже у вересні.

Втім, експерти зазначають, що ринок таких пристроїв поки залишається доволі специфічним. Хоча роботи-компаньйони можуть бути корисними для літніх людей або тих, хто потребує психологічної підтримки, існує так званий ефект «моторошної долини» — коли надто реалістична зовнішність машини викликає у людей дискомфорт.

Крім того, розвиток подібних технологій піднімає питання конфіденційності та емоційної залежності від штучного інтелекту. У UBTech запевняють, що всі персональні дані користувачів шифруються й не використовуються для навчання моделей штучного інтелекту.

Китай сьогодні залишається світовим лідером у сфері гуманоїдної робототехніки. За даними аналітиків, минулого року на країну припало близько 85% усіх встановлених у світі людиноподібних роботів. Уряд вважає цей напрям стратегічним, а місцеві компанії вже представили понад три сотні різних моделей роботів, здатних взаємодіяти з людьми.

Попри стрімкий розвиток технологій, більшість сучасних гуманоїдів поки що виконують лише обмежене коло завдань. Однак поява таких моделей, як U1, свідчить, що роботи-компаньйони поступово переходять із категорії наукової фантастики до реального споживчого ринку.

Першим регіоном поза Китаєм стали США, де Tesla вже відкрила офіційні замовлення на Model Y L. Це перший крок до глобального запуску моделі, яка має стати більш практичною альтернативою стандартному Model Y.

Більше простору для сімей та подорожей

Головна відмінність Model Y L — це збільшена колісна база та довший кузов. Завдяки цьому автомобіль пропонує більше місця для пасажирів другого та, ймовірно, третього ряду сидінь, що робить його привабливішим для сімейних покупців.

На фоні поступового зникнення з деяких ринків Tesla Model X, саме подовжений Model Y може частково зайняти його нішу як більш місткий електрокросовер.

Чи з’явиться Model Y L у Європі?

Питання появи новинки в Європі поки залишається відкритим. Наприкінці 2025 року з’являлися повідомлення про можливу сертифікацію для ринку ЄС, що може свідчити про підготовку до розширення продажів.

Однак у Tesla поки немає офіційного підтвердження щодо європейського запуску. Компанія теоретично могла б постачати Model Y L із Китаю, де його спочатку виробляли, але з огляду на митні обмеження та логістику цей варіант не виглядає ідеальним.

Потенційне виробництво в Німеччині

Водночас у Tesla є важливий козир — Gigafactory Berlin-Brandenburg. Завод у Німеччині продовжує нарощувати виробництво, і не виключено, що саме він у майбутньому може стати майданчиком для випуску Model Y L для європейського ринку.

Це дозволило б уникнути імпортних тарифів і швидше забезпечити попит у регіоні, де попит на електрокросовери залишається високим.

Наразі Tesla офіційно запускає Model Y L лише в США, але експерти вважають, що це може бути лише першим етапом більш масштабної стратегії. Якщо попит виявиться високим, географія продажів може швидко розширитися, включно з Європою.

Подовжений Model Y має всі шанси стати однією з найпрактичніших моделей у лінійці Tesla, особливо для тих ринків, де важливі простір і універсальність.

Щойно пориви стають сильними, більшість малих безпілотників змушені переривати політ і повертатися на базу. Це не просто незручність — це фундаментальне обмеження їхньої аеродинаміки. Саме цю проблему спробували вирішити дослідники з RMIT University (Австралія) та University of Bristol (Велика Британія), звернувшись за підказкою до природи.

Як птах навчив роботів тримати рівновагу

У центрі дослідження опинився австралійський боривітер — невеликий хижий птах, який здатен зависати в повітрі навіть у поривчастому вітрі. Саме ця здатність і стала ключем до нових ідей для майбутніх дронів.

Науковці спостерігали за птахом у аеродинамічній трубі, використовуючи системи motion-capture, щоб точно зафіксувати кожен рух крил і хвоста. Результати виявилися вражаючими: птах має понад 22 ступені свободи руху під час польоту, тоді як типовий дрон — лише чотири.

Ця різниця означає, що боривітер може миттєво реагувати на зміну повітряних потоків, тоді як дрон просто не встигає фізично адаптуватися.

Робот, який імітує живу природу

Щоб зрозуміти механіку польоту глибше, команда створила роботизовану копію птаха на основі КТ-сканів реальних зразків. Модель відтворювала рухи крил, суглобів і хвоста, після чого її випробували у вітровій трубі за швидкості повітря близько 7 м/с.

Виявилося, що секрет стабільності боривітра — у синхронній роботі крил і хвоста. Коли вони рухаються разом, птах отримує додаткову підйомну силу, але при цьому не втрачає рівноваги. У дронів така компенсація майже неможлива: будь-яке збільшення тяги призводить до нахилу корпусу.

Хвіст птаха працює як своєрідний “регулятор стабільності”. Розкритий хвіст робить політ максимально стійким у вітрі, а складений — дозволяє різко маневрувати. І найцікавіше: птах може змінювати ці режими буквально на льоту.

Те, чого немає у дронів

Окрім механіки руху, у птаха є ще одна перевага — «сенсорна система», розподілена по всьому тілу. Пір’я, мікрорецептори та чутливі структури дозволяють йому буквально “відчувати” повітряні потоки й реагувати на них до того, як вони дестабілізують політ.

Сучасні дрони таким рівнем чутливості не володіють, тому змушені реагувати вже на наслідки, а не на самі зміни потоку.

Що це означає для майбутнього

Дослідники вважають, що їхня робота може стати основою для нового покоління дронів, які зможуть не боротися з вітром, а “працювати разом” із ним. У перспективі це дозволить створити значно стабільніші безпілотники для доставки, спостереження та інших завдань.

Втім, шлях від лабораторного робота до масового виробництва ще довгий. Найскладніше завдання — відтворити складну систему координації, яка в птаха працює природно й одночасно на багатьох рівнях.

Наступний крок учених — дослідити, як боривітер передбачає турбулентність ще до її появи. Якщо це вдасться повторити технологічно, дрони майбутнього зможуть не просто літати у вітрі — вони навчаться його “читати”.