Пошуки води є важливим аспектом вивчення всіх екзопланет, включаючи так звані гарячі юпітери — планети, маса яких порівнянна з нашим Юпітером, але розташовані на дуже низьких орбітах.
Температура на їх поверхні може досягати 1000 і більше градусів Цельсія, а це означає, що вода в атмосфері таких планет може існувати лише в газоподібному вигляді.
До теперішнього моменту знайдено дуже багато гарячих юпітерів, оскільки виявити їх простіше, ніж інші планети. На деяких з них є ознаки води, а на інших відсутні.
У своєму новому дослідженні, яке було опубліковано 1 червня в Astrophysical Journal, астрономи з Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL NASA) намагаються визначити, які типи атмосфер таких планет є найбільш поширеними.
У роботі використані дані космічного телескопа Хаббл, оскільки багато хто з довколишніх гарячих юпітерів є досить великими для прямої зйомки.
«У своєму дослідженні ми хотіли зрозуміти, як ці екзопланети будуть виглядати, якщо розбити їх на групи за погодними та атмосферних умов». — Пояснює Айшварія Айер, що захищає кандидатську роботу в Каліфорнійському державному університеті, провідний автор статті.
Астрономи припускали, що непроникна хмарність може приховувати від обсерваторії пари води.
Самі ж хмари на планетах з гарячою атмосферою повинні складатися з інших речовин.
«Хмарність та атмосферна серпанок, судячи з усього, існують практично на всіх планетах, які ми вивчили». — Каже Айер. — «Тому слід враховувати наявність хмар і туману, інакше з’явиться ймовірність недооцінити кількість води в атмосфері в два рази».
Всього автори статті вивчили 19 гарячих юпітерів, раніше знятих телескопом Хаббл.
Ширококутова камера №3 цього телескопа виявила воду на 10 з цих екзопланет, але не знайшла її слідів на що залишилися 9.
Це співвідношення відрізняється в різних дослідженнях, оскільки різні вчені використовували різні підходи до аналізу та інтерпретації даних.
Астрономи з JPL провели стандартизацію даних Хаббла. Вони склали набори даних для всіх 19 планет, щоб скласти узагальнений портрет спектральних ліній гарячого Юпітера, а потім порівняли його з моделювати умов безхмарних, слабооблачних планет і планет з потужною хмарністю.
Після обробки всієї інформації вони прийшли до висновку, що майже на всіх вивчених планетах хмарність блокує в середньому половину світла, що проходить через атмосферу.
На деяких з них наші інструменти «бачать» лише верхню частину шару води, що пробивається через хмари, але не можуть зафіксувати нижні шари.
Природа і склад хмар на гарячих юпітерів поки не вивчалися.
Результати роботи збігаються з ще одним дослідженням, оприлюдненим в грудні 2015 року.
У ньому астрономи аналізували світлопроникність атмосфер екзопланет в видимому і інфрачервоному діапазонах.
Для того, чтобы убедиться в этом, эксперты поставили небольшой маячок на тело рифовых рыб в акватории Атлантического океана.
Изучение поведения небольших рыб позволило учёным определить механизм «возвращения домой», за счёт которого малыши способны узнавать свой коралл среди десятков других в ночное время суток.
Американские ученые опубликовали исследовательские данные, посвященные эрозии, образовавшейся на поверхности Марса, которая спровоцировала распространяющиеся по Красной планете струи углекислого газа. 
Исследователи NASA допускают, что на поверхности Марса еще в 2007 году был спровоцирован легкий парниковый эффект от нагревания углекислого газа, в результате которого лед начинает таять, а газ формирует давление, способное разрушить ледниковый покров.
Научные исследования показали, что на «зарождение» одного «паука» в среднем уходит около тысячи лет на Марсе, что равняется более 1,9 тысячи земных лет.
Такая идея стала возможна после того, как Япония стала развивать космическую мощь страны: из бюджета стали выделять больше средств на разработку передовых технологий в этой сфере, и многие другие страны стали уделять больше внимания космосу.
США приняли даже отдельную ветвь законодательства, чтобы иметь возможность в правовом отношении доказать их претензии на изъятие ресурсов из естественного спутника Земли.
Способствует образованию такого эффекта то действие, которое солнечное излучение оказывает на Т-лимфоциты. Т-лимфоциты можно назвать своеобразными санитарами организма.
Чем более развитые Т-лимфоциты, тем эта борьба будет эффективнее, и, соответственно, тем крепче будет иммунная система. Именно солнечные лучи принимают в энергоснабжении Т-лимфоцитов активное участие.
Вкупе с доказанной ранее способностью увеличивать уровень витамина – Д, эффект солнечного света для здоровья становится неоспоримо важным и определяющим. Взято с