Фахівці інформативно-довідкового Національного центру обробки даних зі снігу та льоду США (NSIDC) повідомили, що станом на 13 лютого 2025 року загальна площа льоду на обох полюсах Землі скоротилася до 15,76 мільйона квадратних кілометрів. Це на 0,17 мільйона квадратних кілометрів менше за попередній антирекорд, зареєстрований взимку 2023-го.

За даними на середину лютого, площа морського льоду в Антарктиці — 2,12 мільйона квадратних кілометрів, а в Арктиці — 13,64 мільйона квадратних кілометрів.

Основною причиною скорочення крижаного покриву називають аномально високі температури та сильні вітри, що руйнують морський лід в Антарктиці. Це ставить під загрозу виживання багатьох місцевих видів тварин: білих ведмедів, тюленів, моржів та пінгвінів.

Новий претендент на людський «ген мови» може змінити те, як миші пищать, коли він включений у їхню ДНК. Ген називається NOVA1, і в нашому власному виді він надзвичайно унікальний. У той час як практично всі інші ссавці мають однаковий варіант NOVA1 у своєму генетичному коді, у людській версії спостерігається одна зміна амінокислоти. На думку дослідників з Університету Рокфеллера та лабораторії Колд Спрінг-Харбор у Нью-Йорку, ця тонка зміна могла зіграти вирішальну роль у виникненні розмовної мови, поширенні й виживанні Homo sapiens.

Навіть у неандертальців і денисовців немає однакового варіанту, що означає, що він, мабуть, розвинувся протягом останніх кількох сотень тисяч років, після того, як наш вид відокремився від цих вимерлих родичів. Інші передбачувані «гени мови», такі як FOXP2, які також змушують мишей пищати по-різному, знайдені в ДНК неандертальців. Отже, хоча вони, ймовірно, також зробили внесок у походження людської мови, вони не можуть бути відповідальними за наш останній еволюційний успіх. Незрозуміло, якими колись були мовні здібності наших вимерлих родичів, але ця нещодавня зміна виявилася дуже успішною в геномі людини.

У понад 650 000 послідовностей ДНК людини дослідники знайшли лише шість анонімів, які не мали сучасного варіанту NOVA1. Про цих осіб нічого не відомо. Коли мова заходить про походження складної людської мови, NOVA1 є «новим хлопцем», — сказав Карлу Ціммеру в The New York Times генетик Вольфганг Енард, який працював над геном FOXP2.

«Цей ген є частиною кардинальних еволюційних змін ранніх сучасних людей і вказує на потенційне давнє походження розмовної мови», — каже нейроонколог Роберт Дарнелл з Університету Рокфеллера, який вивчає ген та його зв’язки з хворобами та інтелектуальними функціями з початку 1990-х років. «NOVA1 може бути справжнім «геном мови» людини, хоча, звичайно, це лише одна з багатьох генетичних змін, характерних для людини».

Коли Дарнелл і його команда штучно створили людський варіант NOVA1 у мишей, вони виявили, що гризуни пищать по-різному. Дорослі особини та дитинчата все ще видавали однакову кількість шуму, але їхня вокалізація змінилася. У порівнянні зі звичайними мишами генетично модифіковані дитинчата видають високочастотні ультразвукові писки. Їхні крики не привернули уваги матері, так само як крики контрольного цуценя, але ці звуки можуть свідчити про активні спроби соціальної взаємодії, хоча й невдалі.

Висока частота дзвінків також використовується дорослими самцями мишей під час залицяння з подібних причин. Коли дорослих самців мишей генетично змінили за допомогою людського варіанту NOVA1, їхній писк під час залицяння не став вищим, як у цуценят. Натомість їхня вокалізація включала складніші склади.

«Вони «розмовляли» по-різному з самками мишей», — пояснює Дарнелл. «Можна уявити, як такі зміни у вокалізації могли мати глибокий вплив на еволюцію».

Чому миші звучать по-різному з людським варіантом NOVA1 , Дарнелл і його колеги прагнуть розгадати таємницю. Команда підозрює, що людський варіант викликає молекулярні зсуви в деяких частинах мозку гризунів, що розвиваються – чи то голосові шляхи середнього мозку та стовбура мозку, чи нещодавно розвинуті ділянки кори головного мозку, які контролюють висоту та частоту.

Ген NOVA1 відомий як «регулятор головного гена», оскільки він впливає на понад 90 відсотків інших генів людини під час розвитку. NOVA1 кодує білок під назвою Nova-1, який може вирізати та переставляти ділянки інформаційної РНК, коли вона зв’язується з нейронами. Це змінює те, як клітини мозку синтезують білки, ймовірно, створюючи молекулярне різноманіття в центральній нервовій системі. Коли Дарнелл і його команда «олюднили» мишей за допомогою варіанту NOVA1, вони виявили молекулярні зміни в сплайсингу РНК у клітинах мозку, особливо в областях, пов’язаних з голосовою поведінкою.

«Ми подумали, нічого собі. Ми не очікували цього», — каже Дарнелл . «Це був один із тих справді дивовижних моментів у науці».

Для Дарнелла розуміння NOVA1 було зусиллям, яке тривало протягом кар’єри.

Вважається, що NOVA1 допомагає регулювати навчання у людей, а мутації в цьому гені можуть спричинити серйозні психіатричні розлади та відхилення в моторному розвитку. Його роль у розвитку мовлення тільки починає з’являтися, і хоча багато чого залишається гіпотетичним, можливості величезні.

«Наші дані показують, що популяція предків сучасних людей в Африці розвинула людський варіант I197V, який потім став домінуючим, можливо, через те, що він надавав переваги, пов’язані з голосовою комунікацією», — припускає Дарнелл. «Ця популяція потім покинула Африку і поширилася по всьому світу».

Безсумнівно, побалакавши дорогою. Дослідження було опубліковано в Nature Communications.

Вивчаючи доставлені на Землю зондом «Хаябуса-2» зразки ґрунту з астероїда Рюгу, вчені виявили в ньому карбонати натрію, хлориди та сульфати (солі хлору та сірки). Ці сполуки вказують на те, що на батьківському тілі астероїда колись була солона вода. «Уламок» діаметром 870 метрів, що утворився з фрагментів більшого тіла, — навколоземний астероїд Рюгу — відкрили в 1999 році і вибрали як мету для відвідування та взяття зразків ґрунту японською міжпланетною станцією «Хаябуса-2».

Після повернення зонда на Землю у 2020 році вивчення зразків дозволило визначити вік астероїда (приблизно дев’ять мільйонів років) і встановити, що він сформувався за «сніговою лінією» — це область в Сонячній системі, де замерзають і конденсуються прості леткі сполуки. Відомо і те, що породи Рюгу близькі до так званих CI-хондритів — найдавніших і найбільш збагачених водою та органікою метеоритів.

Тепер автори нового дослідження, опублікованого в журналі Nature Astronomy, з’ясували, що породи батьківського тіла Рюгу інтенсивно взаємодіяли з концентрованим лужним розчином. Якщо говорити простіше, то на ньому колись циркулювала солона вода. Застосувавши комплексний метод аналізу, що включає електронну мікроскопію та рентгенівську дифракцію на синхротроні, міжнародна дослідницька група під керівництвом Тору Мацумото (Toru Matsumoto) з Кіотського університету в Японії однозначно визначила в структурі ґрунту породи карбонату натрію Na₂CO₃, а також Це свідчення того, що на пізньому етапі геологічної історії батьківського тіла астероїда на його поверхні існували лужні «розсоли» з високою концентрацією натрію, вуглекислоти та хлору.

Оскільки раніше дослідники встановили, що дорогоцінні зразки ґрунту, спрямовані на вивчення в Імперський коледж Лондона (Великобританія), забруднені земними мікробами, незважаючи на всі протоколи біологічного захисту, цього разу вчені скористалися іншими зразками, збереженими в герметичних капсулах «Хаябуси-2». Така «безповітряна» консервація матеріалу поряд із комплексним методом аналізу дозволила спостерігати солі в їхньому «рідному» стані, без спотворень.

Вчені також зазначили, що CI-метеорити, знайдені на Землі, за час «життя» в атмосфері і на поверхні забруднені або вивітрюються. Тобто деякі солі, що існували спочатку, часто вимиваються, не зберігаючись у чистому вигляді. Отже, якби зразки Рюгу зазнали впливу земної атмосфери, солі легко розчинилися (як це нерідко трапляється з метеоритами). Однак цього не сталося.

Щобільше, частину солей виявили на поверхневих тріщинах та скелях фрагментів Рюгу. Це, на думку авторів наукової роботи, вказує на те, що «соляні включення» невипадкові: вони справді утворилися внаслідок давньої взаємодії води та породи, а не земного забруднення під час зберігання. Тому, що подібні солі — частий «слід» випаровування або замерзання сильно мінералізованої води (на Землі вони формуються в солоних озерах при випаровуванні, але в умовах космосу вода може переходити в лід при низькій температурі, а «залишився» концентрат — осаджувати солі), дослідники уклали, що на Рюгу рідка вода випаровувалась у космічний простір або замерзала у «кишенях»). При цьому після рясного осадження карбонатів натрію в цих же порожнинах поступово утворювалися кристали галіту NaCl.

Результати нового аналізу ґрунту Рюгу також дозволили припустити, що за межами головного поясу астероїдів (а можливо, і в орбіти Юпітера) у ранній Сонячній системі зверталися тіла з великою кількістю льоду та CO₂ і потенційно мали відповідні умови для зародження найпростіших форм життя. До речі, схожі лужні солі знаходять на карликовій планеті Церері. Ще вони можуть бути присутніми в підлідних океанах таких місяців газових гігантів, як Європа (Юпітер) та Енцелад (Сатурн).